Фільмом «Bellingcat: правда у світі постправди» голландського режисера Ганса Пула відкрився 22 жовтня Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA на Тернопіллі. Фільм-відкриття змогли подивитися у бібліотеці Гусятинського коледжу Тернопільського національного технічного університету його студенти та викладачі, працівники бібліотек та усі охочі мешканці містечка.

Цього ж дня студентській аудиторії запропонували також стрічку американської режисерки Сью Вільямс “Навмисна смерть”. Як уже згадували, головною темою цьогорічного Docudays UA є світ інформаційних технологій – у сенсі грандіозних можливостей та не менших ризиків, які вони розкривають перед людиною. Від хворобливої прив’язаності Вашої дитини до комп’ютерних ігор – до спроможності політичних диктаторів розв’язувати інформаційні війни та дестабілізовувати цілі континенти. Обидві стрічки, які переглянули і довкола сюжетів яких точилася розмова у бібліотеці коледжу, торкалися цієї актуальної теми.

Гусятинський коледж було обрано для розмови на тему цифрового світу не випадково – чимало його студентів навчаються на спеціальностях комп’ютерна інженерія, програмування та інформаційна справа. Тож вони мали б на пристойному рівні володіти практичними знаннями у царині ІТ. Але нам цікаво було подивитися на окреслену проблематику крізь призму прав людини, свободи інформації, екологічної безпеки.

Ясна річ, ми ніколи не відмовимося від комп’ютера, смартфона, інтернету та інших досягнень цифрової техніки. Та все ж …

Чому “цифровий слід”, який тепер залишає по собі будь-хто з нас, освоївши ІТ, загрожує нашій приватності ? Чому так важливо виховувати у молодого покоління критичне мислення у той час, коли новини у інформаційний простір може запускати не лише ліцензований телеканал чи авторитетна газета, але будь-хто: нестримний графоман, психічнохвора людина, зловмисник, агент спецслужби недружньої країни?… Чи насправді є екологічно-чистими технології виготовлення гаджетів? Чому демократія приносить добрі плоди лише у суспільстві освічених, поінформованих та відповідальних громадян? Чому отримавши за допомогою інтернету віртуальну можливість “бути будь-коли і скрізь” ми втрачаємо почуття реальності у контакті із живою Природою та пошуку Людини?… Чому зрештою, занурившись у “світове павутиння”, ми позбулися бажання читати книжки і розмовляти нормальною літературною мовою? … Врешті-решт, чи не технічний прогрес та вільний ринок – у тому варіанті, який ми переважно обираємо – є не останніми чинниками деградації виду Homo sapiens?…

Непросту дискусію довкола цих питань розпочато. Ми повернемось до неї на наших наступних зустрічах…

* * *

До слова, ще 30 років тому, у 1999-у, на порозі нового тисячоліття , що збігся з початком комп’ютерної ери, наш великий земляк Станіслав Лем видав свій останній твір “Мегабітова бомба”.

У цей час Світ добре усвідомлював загрозу існуванню Людини, як біологічного виду, у вигляді МЕГАТОНН атомної зброї. Рятівною реакцією на цю загрозу стало зупинення гонки озброєнь і згортання політики “холодної війни”.

Геніальне на той час передбачення Лема полягало у тому, що принципово нову загрозу існуванню Людини розумної становить нова, невідома досі МЕГАБІТОВА БОМБА – безвідповідальне використання інформаційних технологій. Лем не міг не застерегти – побудова “віртуального світу, утопленого у розвагах”, інформаційного простору, у якому “усі говорять і ніхто не чує” не є розумним вибором для людства. Він передбачав, що інформаційні технології будуть від початку поставлені на службу споживацьким суспільством, а не суспільством пізнання: “Доходжу до тривіального, по суті, виведення: перш за все розвиток інформатики підганяє ринковий розрахунок –  те, скільки вона може принести негайного грошового прибутку, а зовсім не її пізнавальні досягнення”.

Обриси цих ризиків ми усього лиш починаємо усвідомлювати. Розуміння того, що сума технологій сама по собі не робить людину щасливою, лише приходить до нас. Для того, аби Світ був у безпеці, а стосунки між людьми гармонійними, великим можливостям людства і його великому знанню повинна відповідати ще й велика мудрість – як та в ім’я чого застосовувати це знання і можливості?

10

Leave a Reply

Your email address will not be published.