Повз терени Чортківщини протікає річка Нічлава, яка належить до стоку Дністра, що має довжину 82 км. За геоморфологічними ознаками, на Гусятинщині та частково Чортківщині вона протікає крізь рівнинне плато із пласким нерозчленованим рельєфом. Там береги цієї річки є неглибокі, з положистими схилами та широкими заплавами, що дало змогу будувати на ній безліч ставків. Униз від с. Шманьківці до Колиндян долина річки стає глибша та звивиста, а її береги робляться стрімкими та скелястими. Далі на південь береги Нічлави чимраз глибшають, врізаючись у плато Дністровського каньйону, а круті схили створюють каньйоноподібні долини.

Також зазначаємо, що в широкій смузі, південніше від Бучача, до Чорткова простежуються незначні форми карстування, а далі, різко повертаючись в південний напрямок, крізь Борщів до Збруча, тут утворюються прояви карстуючих форм рельєфу. Оскільки у структурно-пластовій ділянці карстуючі форми рельєфу в районі с. Шманьківці не проявляються, а простежуються залягання неогенових відкладів (23,03 – 2,588 млн. років тому), під якими залягають напластування сеноманського ярусу верхньої крейди (100,5 – 93,9 млн. років тому) та девону (419 – 359 млн. років тому). На правому березі Нічлави спостерігаються відклади торунським ярусом верхньої крейди (93,9 – 89,8 млн. років тому), а на лівобережжі сарматським ярусом міоцену (7,246 – 5,333 млн. років тому), в яких відзначені поклади кварцового піску та пісковиків – то в цій периферійній природній ділянці не виявлено карстуючих форм рельєфу місцевості, які виникають завдяки багатим напластуванням покладів гіпсів. Однак, завдяки тому, що на верхніх схилах р. Нічлави є напластування пісковиків, це спричиняє утворення рельєфу місцевості не карстового, а так званого псевдокарстового утворення. Воно зумовлене такими природними чинниками, як вивітрювання поверхні, водоерозія, корозія, біогенним чинником, тектонічними рухами поверхні. У такому природному середовищі також виникають печери.
Одна з них знаходилась на північному схилі невеликого яру лівого берега р. Нічлави між Шманьківчиками та Колиндянами. Цю печеру обстежили та зняли топографічну зйомку 27 квітня 1965 року члени Тернопільського спелеоклубу «Поділля» С.Буденний, В.П`ятопалов та І.Мартинишин.
Таким чином ця порожнина була зареєстрована, отри- мавши кадастровий номер № 027 та назву Лисеня. За географічним положенням її місцезнаходження – це Подільська височина, лівобережжя р. Нічлава, яка віднесена до Подільсько-Буковинської карстової області, Придністровського карстового району, що знаходиться між Шманьківчиками та Колиндянами. За азимут прив`язки до печери Лисеня була вибрана церква с. Шманьківчики – 305 градусів, відстань 2 км.
Загальна довжина печери становила 34 метри, а її площа мала 46 м кв. та об`єм 70 м куб. Ширина ходів становила від 0,9 до 2,5 м, а висота – від 0,5 до 1,8 м. Печера була закладена в сірих пісковиках. У перерізі стеля пласка, іноді куполоподібна. У цій печері знаходилося три тупики, які різко понижувалися, а їхній кінець не вдалося прослідкувати. Дно порожнини мало накопичення глини зі вмістом дрібнокаліброваного вапняку. В приміщенні камер печери був створений свій власний мікрокліматичний режим – лише при вхідній частині він залежав від атмосферних природних умов поверхні. Тому в зимову пору року тут спостерігалося накопичення і скупчення льоду та снігу.
За своїм формуванням печера Лисеня є лабіринтовою та віднесена до класу корозійно-ерозійних порожнин. Ці процеси утворення печер характеризуються тим, коли порода руйнується під впливом хімічних процесів внаслідок її розчинення у воді, а ерозія спричиняє її руйнування механічною дією води, вітру, льоду. За геологічною характеристикою генезис порожнини корозійно-суфозійного типу, тобто в процесі формування були створені умови її закладення як під дією корозії, так і суфозії – це явище пов`язане з процесом механічного винесення окремих дрібних частин порід дією підземних вод. Такий процес виникає в піщанистих грунтах та пісковиках. Якщо на початку 1980-х рр. через вузький вхід можна було потрапити до печери Лисеня, то на сьогоднішній день її віднайти неможливо, так як вхідна частина цієї порожнини закрилася внаслідок осунення з верхнього схилу яру відкладів делювію, що є продуктами вивітрювання порід – піску, глини, щебню і т. п., вони потрапляли сюди внаслідок дії дощових вод у період дощу та злив, із талими сніговими водами під впливом такого фізичного явища, як сила тяжіння. На цей процес впливає також антропогенний (людський) фактор – неуміле та нераціональне використання природних ресурсів, в тому числі розорювання грунтів сільськогосподарською технікою.
Аналогічні за генезисом порожнини повинні знаходи- тись в нижній течії Нічлави, що протікає через населені пункти Чортківщини – Колиндяни, Слобідку-Давидківську, Давидківці, Тарнавку та суміжні території Борщівщини. Тому їх виявлення і вивчення стане справою теперішнього та майбутнього часу. Слід зазначити, що виявлення нових печер дасть змогу вирішити невідомі факти не лише геологічного формування цього регіону, а й вони є перспективні в плані археологічних досліджень та обстежень. У першу чергу такі невеликі за обсягом печери були найбільш придатні для проживання та використання їх людьми в минулому.
Оскільки члени Тернопільського спелеоклубу «Поділля», які в далекому 1965 році складали топозйомку печери Лисеня, не вказали конкретного місцезнаходження цієї порожнини до певного населеного пункту, лише її розташування між Шманьківчиками та Колиндянами, то лише тепер вдалося з`ясувати: за сучасним кадастром земель вона належить до Шманьківської сільської ради. Тож і її місцезнаходження – даний населений пункт.
Володимир ДОБРЯНСЬКИЙ, 
археолог
Фото Максима Огородника, “Голос народу”.
План_печери_«Лисяня»

Leave a Reply

Your email address will not be published.