Анна Двойних – польська письменниця, пише вірші, прозу, драматичні твори. Публікувалася у журналах «Lampa», «Dwutygodnik», «Odra», «Fragile», «Tygiel Kultury», «Bliza», «zakład.magazyn», «Pole», а також в антологіях «Wiersze i opowiadania doraźne 2019» (Biuro Literackie, 2019) та «Poetki na czasy zarazy» (2021). Авторка поетичних книжок «gadu gadu» (2011), «Wypadki z przypadkami» (2019), «Nocne zabawy w dużych miastach» (2022), «Pytania po śmierci i nurkowaniu» (2024). Пропонуємо увазі читачів «Золотої пекторалі» вірші Анни Двойних зі збірок «Нічні забави у великих містах» і «Питання після смерті й пірнання» у перекладі Олександра Клименка.
Торунь
проси обережно. коли просиш дощу,
що змиє місто. приходить зараза,
сатурація міст і сіл, дистанція як транс (треш)
тягне тебе за язик, з-за мурів і з-за мостів,
через віртуальні брами, вбудовані в застосунках,
перша хвиля, друга хвиля (а може, dark wave?),
адреси, стерті з вулиць із увімкненим mute,
німі кам’яниці дихають, а в них помирають кнайпи,
марячи траєкторією дихання, графіком заражень.
Схожості
у твоєму житті присутній алкоголь – це тільки
люди – стовп, що його підтримує пан. Пане
наш єдиний, дай нам сьогодні й прости
нам. ці жінки – я: беззуба
бабуся з багатоповерхівки, дружина, що вигулює
вночі золотистих ретриверів, студентка,
яка раніше звертає у двір
з черговими покупками. касирка з «Жабки»
говорить так, що ніхто її не розуміє.
приглядаюся – у нас є щось спільне.
Нічні забави у великих містах
екстремальний досвід, як святкове
концертне турне дез-метал гурту. легко
уявити собі конвенцію: чорнота, поразництво
і секс без зобов’язань, але що, до біса,
з часом, який уперто лишається лінійним? Тож
пішла до магазину, де торкалася плюшевих
тіл – м’яких, теплих, що пульсували. Інколи
вони видавали звуки, під моїми пальцями
скімлили й пищали, наче діти або коти
(згідно з принципом декоруму).
для декого це образ настільки ж сильний, як кардинальна
помилка, а значить – статистичний. не варто
змагатися, хто провів цю ніч брутальніше,
краще поставити питання: чому не разом?
Вулиця Сенкевича
вірші найкраще пишуться в листопаді,
коли холодне повітря просочується між литками й джинсами
так, ніби передвіщає невдачу. кого сьогодні хвилює поезія,
запитував поет, який уже не є поетом, а тільки
п’яницею, як і всі на моїй вулиці,
щодня й щоночі, замкнені в собі, наче в мушлі.
їхній страх, який вони несуть у кишенях курток,
шкідливих для довкілля пакетах, у викинутих
на вітер грошах. зрозумійте вірно тих, хто програв
і перестав боротися – існують рішення
більш-менш системні, як гак над вхідними
дверима; це добра нагода, Black Friday
для майбутніх самогубців. тим часом спокійний
сусід спить, хропе або смакує куркою між
проігнорованими дзвінками. так насправді,
він знає про мене забагато – стільки ж, скільки знаєш ти.
Шуми, склейки, послідовності
Сни – це, по суті, фільми для власного вжитку.
Мирон Бялошевський
о п’ятій ранку в кожному житловому масиві –
йони, ув’язнені в череві панельних будинків,
одягнені у просочені кавою светри
з поліестеру. хибні ранки з молоком
без пінки, нестравні пейзажі, що заповнюють
простір: вульгарний скрегіт ключа в замку –
родові відмінки хотіли б вилетіти з вікон.
транзит маскується під фантомні звуки,
прагнемо в цьому місті сну, чистого повітря.
Та що ти кажеш
нас вимовляють як Еяф’ятлайокюдль,
тобто складно і завжди з помилками (помилки
у вимові й у реченні – кожна як черговий
внесок у Чорнобильську катастрофу).
знаю, що ти жартуєш, коли п’ємо за нас
(хитка онтологія), відзавтра нові серії
не накладатимуться одна на одну (знову проблема
в обчисленнях замінить помилку в записі),
вже недовго мучитимешся. геометрія
набуває обрисів садового гнома – це виглядає чужим,
так само в чужому регістрі звучать мови,
незнані, створені, не охоплені назвами.
тим часом крики перехожих проносяться
за вікном, як трамваї, – зрозумілі й очевидні.
Великдень.doc
квітень, віряни вкладають до пакетів
кошики з освяченими стравами. теж не люблю
жовтого кольору, агресивного, мов попереджувальне світло
(якщо Новий рік є примусом до гарної забави, то Великдень –
це візит до поганого фотографа, який із ніжністю дантиста
просить усміхнутися). швидше за все, не станцюю тобі
такого речення! Страсна п’ятниця, піст.
бабуся попереджала: кожен нестиме свій хрест,
тому наш танцмайданчик нагадує равлика.
коли я послизнуся, тоді повторю вслід за «Монті Пайтон»:
never look on the dark side of light.
Дихальні вправи
кожен подих має бути контрольованим
не аналізуй не думай про все одразу
мислення прискорює витрату кисню
не нервуй розслабся
ти впораєшся без зябер але повільно
один вдих ритмічні видихи
економ кисень не марнуй ресурси
Інструктаж
капітан судна попереджає
ми можемо тут зустріти baby shark
не довіряю тим кого це тішить
Ідентичність
ніколи не знімай маску
це твій найвірніший
друг
Мистецтво польоту
страх висоти два метри
під водою
дванадцять над вогняними коралами
ти можеш впасти лише тоді
коли літаєш
я літаю?
Під водою без змін
не могти нічого сказати
це не є цілком новим фактом як наприклад
інформація про раптову смерть
неповнолітньої доньки друга
або перервана розмова зі ссавцями
фобія переляк і всі ті ситуації
коли довкола язика хтось зав’язав вузол
(може та паскудна мурена що важко дихає?)
спілкування в цю мить неможливе
Яка це мелодія
фізика працюватиме
за дещо іншими правилами
слух випереджає зір
звук летить попереду зображення
схоже на те як після переїзду
до нового будинку
вереск дрилів руйнує стіну
розігрітий двигун човна?
Червоний колір
замість того щоб казати: це речення має
такий чи такий смисл, можна було б виголосити:
це речення описує ту чи ту ситуацію
отже речення існує червоний колір має смисл
тільки до п’яти метрів під водою
чи ти можеш уявити святого Миколая
без червоного плаща?
Єгипет. Готель
мені снилася листівка
з кітчевого раю
оманливі сукуленти пальма
віддзеркалена в об’єктиві смартфона
рівно підстрижені парасолі
кальмари на грилі й кока-кола
кружляємо під сонцем як електрони
вихід який пильно стережуть
Leave a Reply