Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! (Як 3, 16)
Заздрість – це один з головних гріхів, який загрожує вічному життю людини та всій створеній Богом дійсності, а також лежить в основі багатьох інших гріхів. Святий Іван Дамаскин визначає заздрість як «незадоволення добром ближнього». Народна мудрість наступним чином образно характеризує цей гріх: «заздрість плаче з приводу того, що хтось радіє, і радіє з приводу того, що хтось плаче».
Заздрість веде до наклепу й обмови, що руйнують добре ім’я людини і спричинюють до її соціальної дезінтеграції. Заздрість зумовлює зазіхання та відчуження матеріальних благ, якими володіють ближні. Заздрість може призвести і до знищення найбільшого земного блага – життя (пор. Бут 4, 3-8).
Заздрість спричинює втрату душевного спокою через добро, яким володіє інший і веде до розвитку жадібності та непоміркованості. Цей гріх точить людину зсередини, позбавляючи її радості і пробуджуючи ненависть, що веде до згубних наслідків не лише для соціального, але й природного середовища.
Зазвичай, заздрісна людина починає бажати собі певного добра чи речі, якими володіє ближній, не ставлячи при цьому раціонального питання, наскільки це в дійсності їй необхідно. В свою чергу, осягнення непотрібного та зайвого завдає додаткової шкоди довкіллю, оскільки кожна річ має свій екологічний вимір та вплив на природне довкілля. Кожна річ, їжа та послуги, кожен кіловат, а навіть і ват електричної чи теплової енергії є тісно пов’язані з добробутом навколишнього середовища, всього створеного Богом світу, а відповідно і добром людей, які зараз живуть у ньому чи прийдуть після нас. Отже, заздрість, як і інші головні гріхи, знищує самі передумови життя людей на планеті Земля і загрожує усьому Божому створінню – природі.
У художній літературі саркастично висміюється нікчемний людський порок – заздрість. Наприклад, побутує такий описаний письменниками факт. Якось селянин наполегливо благає в небесах для себе достатку: і гарного урожаю, і матеріального забезпечення та, навіть, корову. У відповідь бідолашний почув жорсткі слова: “Нині твій день! Отримаєш усе, про що просиш… Однак затям – твій сусід отримає вдвічі більше!”. “Хай в мене здохне корова!” – зозла простогнав прохач…
Зрозуміло, з потенційними заздрісниками потрібно поводитися обережно і розсудливо, щоб не дати приводу тому, хто шукає причини (2 Кор. 11, 12). Ось деякі психологічні прийоми самозахисту: не величайтесь своїми досягненнями, успіхами; не любіть, коли вас хвалять, не опускайтеся до з’ясування відносин; враховуйте принцип – щире прохання про пораду чи допомогу відчутно обеззброює заздрісника. І пам’ятайте, що заздрісник – це нещасна людина з нездоровим почуттям власної гідності, збурена нав’язливими сумнівами і бісівськими помислами. Будучи духовно хворим, він гідний жалю і молитви, а не докорів і відплати.
Зиновій Бичко, НСЖУ