А живе ця незвичайно скромна, роботяща, щедра християнська родина на Тернопіллі в пречудовому селі із поетично-загадковою назвою – Гниловоди. В Австрійському державному історичному архіві можна натрапити на цікаві ретросвітлини, що були зроблені на території Тернопільщини 100 років тому. Ідеться про сучасне село Гвардійське, що міститься в Теребовлянському районі Тернопільської області. В архіві зазначається, що світлини зроблені в селі Гниловоди. Перша писемна згадка про населений пункт належить до 1785 року, саме така споконвічно стара назва згадується в фототодокументах.

Тепер про цю родину. Господар – Ризинкевич Богдан, багатолітній директор місцевої школи з п’ятдесятилітнім стажем, випускник Львівського університету імені Івана Франка. Талантом пана Богдана є, без сумніву, барвистий і ліричний тенор. Б. Ризинкевич як страсний прихильник хорового співу славить Господа в церковному хорі, організовує співочі учнівські колективи.
Ганна – його дружина, вчителька-словесник Гниловідської дев’ятилітки; їхній син, історик, як батько, Володимир. Під його руками завше «горить» робота. Наслідки її видно в духмяній пасіці, в ошатному садку, в кучерявих кущах смородини, малини, аґрусу, лохини, калини, у вродливих гронах винограду, помідорів. Хоча працює він в обласному центрі, однак серце його напивається сили-здоров’я від землиці й роси родинного села.
Мабуть, цій дружній сім’ї імпонує прекрасна українська приповідка: «Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.». Для них, без сумніву, вона – кредо їхнього життя-буття.
Родина Ризинкевичів славиться багатьма націонадьно-визвольними традиціями. Так, Юліан Спісак, брат Ганниного діда, воював у лавах УПА. У с. Завалові на Підгаєччині стоїть обеліск Героєві. Батько Юліана, Спісак Василь, був першим вчителем у школі с. Денисова. Для багатьох із великої родини довелося мерзнути й помирати в безкрайніх просторах непривітного до українців Сибіру.
Ще один родич – Гефко Олексій – за свою політичну діяльність два роки був в’язнем Берези-Картузької, місцем, де карали українських патріотів. Патріотична родина свого часу зібрала чимало коштів для будівництва «Просвіти».
Безсмертний наш пророк Тарас Шевченко назавше прищепив українському народові непереможну пристрасть до волі та свободи: «Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане, Не розкує закований У ваші кайдани Народ темний, не заріже Лукавого сина, Не розіб‘є живе серце За свою країну. Ви – розбойники неситі, Голодні ворони. По якому правдивому, Святому закону І землею, всім даною, І сердешним людом Торгуєте? Стережіться ж, Бо лихо вам буде, Тяжке лихо!.. Дуріть дітей І брата сліпого, Дуріть себе, чужих людей, Та не дуріть Бога. Бо в день радості над вами Розпадеться кара. І повіє огонь новий З Холодного Яру».
Ось чому така багата наша історія національно-визвольної боротьби.

Зиновій Бичко, НСЖУ

Leave a Reply

Your email address will not be published.