У четвер, 15 лютого, в Україні відзначили День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 29-ту річницю виведення військ з Афганістану.

У Чорткові також з цієї нагоди біля пам`ятника загиблих на війні воїнів-«афганців» священнослужителі різних конфесій відправили молебень. Згадати загиблих та вшанувати присутніх воїнів-«афганців», які залишилися живими, прийшли прийшли перший заступник голови райдержадміністрації Іван Заболотний, голова районної ради Віктор Шепета, заступник голови районної ради Петро Пушкар, в.о. міського голови Олег Недокус, заступник міського голови Роман Тимофій, секретар міської ради Ярослав Дзиндра, військовий комісар Чортківського об’єднаного військового комісаріату Леонід Підручний, представники місцевих коледжів, воїни-афганці, духовенство, представники ветеранських організацій та громадськість  міста.
Війна – це завжди смерть і сльози, насилля і жорстокість, скалічені тіла і понівечені душі; це спільне для всіх горе і виплакані очі матерів, батьків, дружин і нелегка сирітська доля дітей. Смерть, полеглих на полі брані, відчувається тим гостріше і болючіше, чим більше років стає їхнім ровесникам. Одноліткам полеглих воїнів – «афганців» сьогодні за сорок. Вони назавжди залишаються молодими – такими, якими зафіксувала їх віньєтка шкільного випускного фотоальбому. Такими вони й приходять у сни своїх посивілих від горя матерів. Бо у військовій формі їх бачити батькам не довелось. Хіба що через віконечко-ілюмінатор цинкової труни… Але вони такі несхожі на тих звичних материнському серцю хлопчаків із неслухняними, ще підлітковими вихорами в голові, з якими їх проводжали до війська. Хіба тоді вони могли уявити собі, що бачать їх живими в останній раз. Вони пройшли дев’ять кіл земного пекла, згоріли у тому вогні, як сухе листя. Разом з хлопцями зникли, перестали існувати їхні світи, їхня зів’яла Віра, їхня невтілена у життя Надія, їхні нерозквітлі кохання перестали існувати на землі.
Кажуть, час вимірюється не лише годинами чи роками. Універсальним мірилом є Пам’ять. Звичайна людська Пам’ять… Є вона – і час не в змозі стерти з лиця землі ту чи іншу подію, безсилий знищити імена її учасників та очевидців.

Володимир Погорецький,

Фото Ореста Лижечки, “Голос народу”

DSC_3673

Leave a Reply

Your email address will not be published.