Шо, га, та, да, тудою, гиби, нє – ось такі й інші «перли», а насправді безликі звукові набори паплюжать наше мовлення. На жаль, існує між нами частина мовців, які з непошаною ставляться до найціннішого дару Господнього – мови, свого мовлення. Тим папокруче, ніколи не замислюються над цим феноменом… Винятком тут, певно, є глухо-німі, люди позбавлені дару слуху та мови.

Неоковирні структури, кальки, спотворена фонетика, різноманітні покручі нині рясніють у нашій  мові. Є ненормативні мовні структури, які, видається, «залізобетонні». Наприклад, наші депутати всіх рівнів постійно говорять «згідно закону» замість нормативного «згідно із законом», «відповідно постанови» – «відповідно до постанови»,  «так як» – «тому що, через те що»,  «відноситься (до чогось)» – «стосується (чогось)», «як правило» – «зазвичай», «в першу чергу» – «насамперед» тощо.  Запозичену кальку «підняти питання чи проблему» треба замінювати правильною формою «порушити питання чи проблему». Неукраїнське слово «багаточисельний (мітинг)» має правдивий відповідник «численний».

Хочеться звернути увагу на те, як ми неправильно артикулюємо окремі слова. Цей випадок особливо драстичний. Часто мовці замість звуків «дж, дз» вимовляють «ж і з»:  жміль, манжати, похожати, звонити, звінок; пом’якшують звуки «ч, щ і ж»: чьому, невже, навіщо.

Чи не найбільшим лихом є чужомовні слова й кальки, які так міцно прижилися в нашому мовному грунті. Це, либонь, кількасот ний список слів-паразитів. Приміром: на рахунок, нащьот – щодо, я рахую – вважаю, самий добрий – найдобріший, остановка – зупинка, слідуючий – наступний, приймати участь – брати участь, на моїй стороні – на моєму боці,  родствєннік – родич, вєздє – скрізь, віддихати – відпочивати, весною – навесні, літом – улітку, осінню – восени, зимою – узимку, ворувати – красти, болтати – теревенити, шьопотом – пошепки, нажимати – натискати, поряд очний – порядний, окружающа срєда – оточуюче середовище, лібо він – ніби він, отвєчати – відповідати, давай працювати – нумо працюймо, єлє – ледве та ціла довга низка інших слів і словосполучень.

Слен, жаргон, і молодіжний у тому числі, в країнах світу опирається на мовно-національний ресурс. У нас він – лінгва-макароніка, змішаний і просто ніякий. Тіпа, карочє, кльово, канає, ржати, окей, сорі, фільтруй базар, ладно, тьолка, пацик – таким ресурсом «опщаєтся» наша молодь. На неї в сенсі мовлення так і хочеться махнути рукою… Та після повені бруд і шумовиння завжди зникає – лишається чиста й прозора вода. Так, вірю, і мова наша очиститься від наносного непотребу. А нам, українцям, треба пильно берегти  найбільший Божий дар – нашу Мову!

Зиновій Бичко, мовознавець,

член НСЖ України, м. Львів

Leave a Reply

Your email address will not be published.