Ще філософ Вольтер свого часу казав, що чужу мову можна оптимально вивчити за шість років. Рідну ж мову людина вчить ціле життя… І меж досконалості тут логічно нема. Як не можна довести до ідеалу ідеальне. Рідна ж мова – ідеал, без сумніву.
Найбільше спотикається мовець у царині словесній: калькування, неточне вживання значення слова, розмаїте засмічення – все це знижує рівень культури нашого мовлення. З огляду на це думаю, що логічніше не теоретизувати у цьому плані, а видати «на-гора» конкретні поради. Через це будуємо структурну матрицю:
неправильно – правильно
багаточисельний – численний
більше ста – понад сто, більш ніж (як, за) сто
в деякій мірі – деякою мірою
військовий (як іменник) – військовик
вибачатись, вибачитись – перепрошувати,
(я вибачаюсь) – просити пробачення,
(даруйте [на слові], вибачте)
виконуючий – виконувач
завідуючий – завідувач, голова, старший
згідно род. в. – згідно з ор. в.
відповідно з ор. в.- відповідно до род. в.
користуватися попитом – мати попит
на рахунок – щодо
на протязі – протягом
надсилати за адресою – надсилати на адресу
співпадати – збігатися
торгівельний – торговельний
учбовий – навчальний
жюрі – журі
пробки, корки – затори
прямо сьогодні – вже сьогодні
вільна вакансія – вакансія
вони були повідомлені – їм повідомили
мене повідомлено – мені повідомили
відмінити – скасувати
на сьогоднішній день – на сьогодні
упаковка – пакунок
У повсякденному мовленні необхідно звертати увагу на слова, рід яких не збігається в російській та українській мовах:
боль (ж.р) – біль (ч.р)
дробь (ж.р) – дріб (ч.р)
запись (ж.р) – запис (ч.р)
накипь (ж.р) – накип (ч.р)
насыпь (ж.р) – насип (ч.р)
полынь (ж.р) – полин (ч.р)
посуда (ж.р) – посуд (ч.р)
путь (ч.р) – путь (ж.р)
распродажа (ж.р) – розпродаж (ч.р)
свет (ч.р) – світло (с.р)
Сибирь (ж.р) – Сибір (ч.р)
степь (ж.р) – степ (ч.р)
ярмарка (ж.р) – ярмарок (ч.р)
Часто-густо в нашому мовленні трапляються неоковирні вживання слів із непритаманним їм значенням.
Адреса та адрес.
Іноді трапляються помилки при використанні цих слів. Можна почути: «Приємно, що Ви висловили такі теплі слова в мій адрес». Але адрес – це письмове привітання. Можна сказати: вітальний адрес, адрес ювілярові. А адреса – це координати, місце проживання, розташування особи, організації і под. Наприклад: проживати за адресою, надіслати на адресу. Іноді це слово вживається в переносному значенні, тобто сказане стосується певної особи. Тому правильно сказати: «Приємно, що Ви висловили такі теплі слова на мою адресу».
Білет і квиток.
В сучасній українській літературній мові співіснують обидва цих слова, але між собою вони різняться як значенням, так і сполучуваністю з іншими словами. Нерідко доводиться чути в транспорті: «Передайте білет на компостер»; а іноді трапляються вислови: «профспілковий білет»; «казначейський квиток». Хоча слово «білет» має значення:
• картка з питаннями для тих, хто складає іспити. Наприклад: екзаменаційний білет;
• цінні папери. Наприклад: лотерейний білет; кредитний білет.
Слово «квиток» означає:
• документ приналежності до певної організації. Наприклад: профспілковий квиток.
• картка, придбана для проїзду в транспорті, входу до театру, музею тощо. Наприклад: проїзний квиток, вхідний квиток.
Тому правильно сказати: «Передайте квиток на компостер»; «профспілковий квиток»; «казначейський білет».
Брати до уваги чи приймати до уваги.
За аналогією до російського «принимать во внимание» дуже часто трапляються «приймати до уваги». Але в українській мові слово «приймати» використовується на позначення дії, що в буквальному розумінні означає «прибирати щось звідкись» (наприклад; «приймати папери зі столу»), або «вживати» (наприклад: «приймати ліки, їжу»), а також «приймати гостей, відвідувачів»; «приймати дитину» (в когось); «приймати бій». І правильним є вислів «брати до уваги».
Бути правим чи мати рацію?
«Ви були абсолютно праві, так все і сталось, як Ви говорили». Чи можна «бути правим»? Звичайно, так. Але тільки тоді, коли ви знаходитесь справа від когось, хто розташований зліва. Тому що російське «Вы правы» українською перекладається як «Ви маєте рацію».
Вартий, вартує і заслуговує.
Інколи ці слова плутають і говорять: «Ця проблема не вартує нашої уваги», тому що проводять аналогію з російським дієсловом «стоит». Але це дієслово не має в українській відповідника-дієслова «вартує», а лише прикметник «вартий», прислівник «варто», «варт» і дієслово «заслуговує». Слово ж «вартує» спільнокореневе з словами «варта», «вартувати», що означає «стерегти, сторожувати, охороняти». Треба сказати: «Стояти на варті»; «пильно вартувати»; але: «Ця проблема не варта нашої уваги» чи «Ця проблема не заслуговує на нашу увагу».
Вважати і рахувати.
Чи можна сказати: «Рахую, що Ви маєте рацію»? Це знову ж таки неправильний переклад російського слова «считать», яке в українській мові має два аналоги:
• рахувати, тобто займатись підрахунками. Наприклад: рахувати гроші, рахувати на калькуляторі;
• вважати, тобто мати думку, переконання. Наприклад: вважати відповідь правильною.
Тому варто говорити: «Вважаю, Що Ви маєте рацію».
Вживати заходи, вживати заходів чи приймати міри.
Як часто ми читаємо і чуємо: «Необхідно приймати міри»! Але давайте вдумаємося в значення цього вислову. Слово «міри» означає: «одиниці ємкості, об’єму, ваги, довжини» (тобто те, що має виміри в літрах, кубометрах, грамах тощо), а також «рівень, межу виміру чогось» (якою мірою, певною мірою, вища міра покарання і т.п.). Про слово «приймати» йшлось вище. І що ж виходить? Якщо трактувати «міри», наприклад, як міри об’єму (та ж пляшка), то значення вислову: «Необхідно приймати міри» зводиться до запевняння в необхідності її чи випити, чи прибрати звідкись. А коли йдеться про застосування певних дій для запобігання чомусь чи для покращання чогось, то нормативним є вислів «вживати заходів» (а не «вживати заходи» аналогічно російському «принимать меры»).
Вибачте мене чи вибачте мені.
Форма «вибачте мене» є калькою з російської мови «извините меня». Правильна форма української мови – це «вибачте мені», «пробачте». Не можна говорити «я вибачаюсь», тому що зворотна частка -сь (-ся) означає «себе», і сказати «я вибачаюсь» рівнозначне «я сам собі вибачив».
Виняток і виключення .
«Пісня в нашому житті має виключне значення»; «це виключно цікавий факт». Нерідко калькування російських «исключительный», «исключительно» призводить до помилкового вживання слів «виключний», «виключно», хоча в цьому разі доцільно використати слова «виняткове», «винятково», адже іменник «виключення» позначає дію (наприклад, «виключення з інституту»), прислівник «виключно» означає, що певні права властиві тільки одній особі чи організації (наприклад, «виключні права»); а іменник «виняток» означає «відхилення від звичайного, загального правила» (наприклад: «Земля скрізь потребує роботи, і його бургундська земля не становила винятку» (Ю.Яновський)), прикметник «винятковий» вживається в значенні «дуже», «надзвичайно», «особливо», «не так, як усі» (наприклад, «винятковий випадок, розум, факт тощо»).
Виписка і витяг.
За аналогією до російського «выписка из протокола» іноді читаємо «виписка з протоколу». Слово виписка означає дію за значенням «виписувати, виписати», тобто:
• списувати слова, частину тексту і т.ін. з книжки, зошита тощо з певною метою (наприклад: «Дякую теж за виписки з «Лялечки» (М.Коцюбинський))
• письмово оформляти вибуття кого-небудь звідкись, з чогось і т.ін. (наприклад, «виписка з лікарні»).
Іменник «витяг» вживається в значенні – «невеличкий уривок, частина чи цитата з якого-небудь тексту» (наприклад, «витяг з протоколу»).
Вираз і вислів.
Чи правильне речення: «В творі студента був такий вираз»? Адже думка, виражена декількома словами – це вислів, тому доцільніше сказати «В творі студента був такий вислів». У решті випадків, зокрема й у математиці, використовують слово вираз. Наприклад: «Вираз на обличчі похмурий»; «Вираз а2+в=с».
Висловлювати, вимовляти та виговорювати.
«Присутні виговорили свої думки». Що ж це означає? Знову-таки, калькування з російської слова «высказали». Необхідно розрізняти за значенням слова висловлювати, вимовляти і виговорювати.
• висловлювати – «передавати словами думки, почуття тощо; виражати тим або іншим способом» (наприклад, «висловити погляди, думку»);
• вимовляти – це «передавати голосом звуки, слова; говорити певним чином (наприклад: «Кожне слово він вимовляв повільно»);
• виговорювати – «дорікати комусь, говорячи, домагатися одержання чогось тощо» (наприклад, «виговорювати за провину»).
У реченні, наведеному на початку, необхідно було вжити слово «висловили».
Відказувати і відмовляти.
Чи можна «відказати в проханні»? Необхідно з’ясувати значення слів «відказувати» і «відмовляти», щоб правильно їх вживати, адже лише в деяких значеннях вони збігаються.
Слово «відказувати» означає:
• Говорити у відповідь. Наприклад: відказувати на запитання.
• Відповідати на запитання письмово. Наприклад: одказувати на листи.
• Заповідати комусь щось перед смертю, залишати у спадок. Наприклад: відказати майно.
• Переставати діяти. Наприклад: відказав двигун; відказало серце.
• І лише діалектне – відмовляти комусь в чому-небудь. Наприклад: не відкажи в просьбі.
Слово «відмовляти» має значення:
• Давати відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ. Наприклад: не одмовте помогти в справі.
• Говорити у відповідь. Наприклад: колега на ці слова відмовив таке…
• Переконувати когось не робити чого-небудь. Наприклад: відмовляти друга кудись. їхати.
• Переставати діяти внаслідок несправності (про механізм) або перевтоми тощо (про людський організм). Відмовило сверло; відмовили ноги.
Тому літературним є вислів: «Відмовити в проханні».
Відносно, стосовно, щодо.
Внаслідок калькування з російської постійно трапляються вислови, подібні до: «Відносно цього питання я маю таку думку…». Але слово «відносно» в українській мові має значення «порівняно», наприклад: відносно недалека відстань; відносно дешевий товар.
Слово «стосовно» в літературній мові вживається з прийменником «до» і означає «відповідно до чогось», «у застосуванні до чогось, кого-небудь». Наприклад: «І.Франко вивчав історію не побіжно, стосовно тільки до своїх художніх творів, а спеціально, – і тому його вважають істориком-професіоналом».
Слово «щодо» має ширше значення, а саме:
• З приводу чого-небудь. Наприклад: Обіцяли допомогти щодо перекладу. Щодо цього наші погляди збігаються.
• Про, за когось, щось (якщо говорити про кого-, що-небудь, мати на увазі кого-, що-небудь). Наприклад: Говорити щодо проблем. Щодо Лук’яненка я маю хорошу думку.
• Уживається для вираження особливостей, властивостей, якості кого-, чого-небудь, які характеризуються з боку тих чи інших ознак, зв’язків, стосунків і под. Наприклад: Доповідь була хорошою і щодо форми, і щодо змісту.
Зважаючи на все викладене вище, правильним є вислів: «Щодо цього питання я маю таку думку…».
Відноситись, ставитись, стосуватись, належати.
Чи можна «добре відноситись до когось»?
Російське слово «относиться» багатозначне і українською перекладається по-різному.
• на позначення оцінки істот, подій, явищ з емоційної точки зору використовується слово «ставитись». Наприклад: ставитись з повагою до когось, погано ставитись до вчинків кого-небудь тощо.
• в значенні приналежності вживається слово «належить». Наприклад: право на життя належить до невід’ємних прав людини.
• в значенні «бути пов’язаним із кимсь, чимсь» вживається слово «стосуватись». Наприклад: пункти наказу стосуються діяльності організацій; це нас не стосується.
• слово «відноситься» використовується в спеціальній літературі і означає «перебувати в певному співвідношенні з чим-небудь». Наприклад: А відноситься до В, як Х до Y.
Тому можна тільки «добре ставитись до когось».
Відповідно до рішення чи у відповідності з рішенням.
Як результат калькування з російської дуже часто трапляється словосполучення «у відповідності з чимось». Але ця сполука не нормативна для української мови, правильною є тільки форма «відповідно до чогось». Треба говорити: «відповідно до рішення»; «відповідно до пункту1 наказу» і т.п.
Військовий та воєнний.
Військовий – це той, що стосується війська. Військовий гарнізон, військова форма, військовий як найменування особи за родом занять.
Воєнний – той, що стосується війни. Воєнний час, воєнний стан, воєнні події.
Деякі слова можуть вживатись з обома цими прикметниками залежно від значення: Військовий (воєнний) корабель; військовий (воєнний) завод.
Вірний і правильний.
Доводиться чути: «Абсолютно вірно!» Але це зовсім не правильно. Це – російська калька слова «верно». Адже в українській мові слово «вірний» – однокореневе зі словом «вірність». Можна «вірно кохати», «вірними» можуть бути друг, дружина, собака, але ні в якому разі не відповідь, рішення і подібне.
Російське «верно» – багатозначне слово і українською перекладається по-різному. Наприклад:
Верный друг – вірний друг
Верный ответ – правильна відповідь
Верный способ – надійний спосіб
Верная смерть – неминуча смерть
Тому доцільно сказати: «Абсолютно правильно».
Вірогідний і ймовірний.
Ці слова часто плутають, і можна почути: «Таке припущення – вірогідне». Або: «Це цілком імовірний факт».
Але слова ці треба було вжити навпаки: припущення – ймовірне, а факт – вірогідний. Прикметник «вірогідний» означає «цілком певний, достовірний, перевірений», а «ймовірний» – це «той, що його можна тільки припускати» та «довірливий, той, що легко вірить»: «Імовірний він дуже: найбрехливішому брехунові ладен зараз повірити» (Б.Антоненко-Давидович).
Вмішуватися чи втручатись.
«Прошу не вмішуватись в мої справи!» – наскільки парадоксально звучить подібний імператив! Адже дієслово «вмішатися» означає – «проникати куди-небудь; змішуватися з ким-, чим-небудь» (наприклад, «вмішатися в розчин»), а дієслово «втручатися» – «самочинно займатися чиїмись справами; встрявати в чиї-небудь стосунки; брати активну участь для припинення чогось» (наприклад: «Він вчасно втрутився в цю справу»).
Грати роль і відігравати роль.
В одному документі написано: «Велику роль в цій справі грають керівники відділів…». Але ж «грати роль» – це «видавати себе за кого-небудь іншого» (можна «грати роль на сцені, в театрі, в кіно» або в переносному значенні, наприклад: «Того вечора я нрала зовсім іншу роль» (Леся Українка)). «Відігравати роль» – це «мати певне значення, вагу», і в документі треба було написати: «Велику роль в цій справі відіграють керівники відділів…».
Дилема і проблема.
В наш час слово «проблема» вживається в різних сферах наукового, економічного, побутового спілкування (наприклад: «проблеми слововживання», «проблеми соціально-економічного розвитку», «життєві проблеми»). Слово «дилема» за звучанням схоже до слова «проблема», що іноді призводить до його помилкового вживання. Наприклад, в реченні: «Приходить час, коли перед кожним з нас постає дилема: який шлях вибрати в житті» слово «дилема» треба було замінити словом «проблема», тому що «дилема» – це необхідність вибору між двома можливостями, звичайно небажаними або важко здійсненними, а проблема – це теоретичне чи практичне питання, що потребує розв’язання.
Доказувати і доводити.
Інколи слово «доказувати» помилково вживають в такому контексті: «доказувати теорему», «доказувати необхідність реформування» тощо. Але це дієслово означає «процес завершення акту говоріння» (наприклад, «доказувати до кінця свій монолог»). Російське слово «доказывать» українською перекладається як «доводити» в значенні «підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами» (наприклад, «доводити теорему, концепцію» тощо).
Доповідати і докладувати.
23 травня 1998 року на одному з каналів українського радіо прозвучала фраза: «Мені докладали про стан справ». Але до чого тут вжите слово «докладали», похідне від дієслова «класти», і яке означає «додавати щось до вже покладеного» (наприклад, «докласти яєць в корзинку»)? Мабуть, автор цих слів мав на увазі «доповідали», що означає – «повідомляти; виступати з доповіддю; освітлювати певні питання тощо».
Жити; мешкати і проживати.
Ми живемо, проживаємо чи мешкаємо в місті Києві?
• «Жити» має загальне, найширше значення, і серед інших – перебувати, проживати де-небудь (наприклад: «…дід та баба…удвох на хуторі жили» (Т.Шевченко).
• «Проживати» – жити за місцем прописки (наприклад: «Продавець проживає за адресою: М.Київ, вул. Хмельницького, буд.26, кв.79»).
• «Мешкати» – в приміщенні (наприклад: «Сім’я мешкає в трикімнатній квартирі»).
Можна сказати: «Ми живемо в місті Києві» чи «проживаємо в місті Києві (якщо в Києві прописані)».
Завдавати удару чи наносити удар.
Неправильний переклад російського багатозначного слова «наносить» призводить до помилкового вживання слова «наносить» в українській мові, адже «наносити» означає:
• приносити велику кількість чого-небудь (наприклад: «Нанести цілу купу цегли»);
• рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь певну кількість чогось (наприклад: «Річки наносять глину в морські води»);
• приносити, доносити звуки, запах і т.ін. (наприклад: «Вітер наносив далекі приглушені дзвони»);
• позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т.ін. (наприклад: «На срібний предмет спеціальним різцем наносять малюнок»);
• покривати шаром чого-небудь (наприклад, «нанести фарбу на поверхню столу»);
• в сполученні зі словом «візит» – відвідувати кого-небудь (наприклад: «нанести офіційний візит»).
Дієслово «завдавати» має два значення:
• (чого, а не що) – робити щось неприємне (наприклад, «завдавати страждань, втрат, шкоди, прикрощів, клопоту тощо»);
• (що, а не чого) – допомагати комусь підняти щось (наприклад: «Хлопець мовчки завдавав бабусі на плечі в’язку хмизу»).
Завдання і задача.
Як правильно сказати: «Ми поставили перед собою такі задачі» чи «Ми поставили перед собою такі завдання»? В цьому випадку доречно вжити слово «завдання», тому що:
• «завдання» – це те, що визначено або заплановано для виконання (наприклад, «виконати денні завдання»);
• «задача» – питання, переважно математичного характеру, яке розв’язується за допомогою обчислень за визначеною умовою (наприклад, «переписати задачу з підручника»).
Крім того, звертаємо вашу увагу на те, що завдання – виконуються, проблеми – вирішуються, а задачі – розв’язуються.
Завдяки і через.
Слово «завдяки» уживається для позначення причини, що викликає бажаний результат. Наприклад: «Значних досягнень ми отримали завдяки наполегливості в роботі». Неправильне вживання прийменника «завдяки» для називання негативної причини. Наприклад: «Не прийти на заняття завдяки хворобі» (треба: «через хворобу»).
Замісник і заступник.
Ці два іменники часто плутають, що призводить до помилкового їх вживання. Розрізняються значенням.
• Замісник – той, хто тимчасово виконує чиїсь обов’язки. Наприклад: «Хто ж буде замісником викладача на час його хвороби?»
• Заступник – офіційна назва особи, яка постійно відає певними ділянками роботи, одночасно працюючи з начальником чи з керівником, а також заступає в разі відсутності свого керівника або начальника. Наприклад: «заступник директора організації».
Згідно рішення чи згідно з рішенням.
Типова стилістична помилка – калька-кліше «згідно чогось». В сучасній українській літературній мові нормативною є тільки форма «згідно з чимось», наприклад: «згідно з протоколом», «згідно з планами» тощо.
Зиновій Бичко, мовознавець,
м. Львів