Коли вперше завітав я у Криворівню, на щастя, дорогою зустрівся з місцевим парохом Іваном Рибаруком – ніби справжній Довбуш, ставний автентичний гуцул. По короткій розмові правдива дружба зав’язалася між і нами триває не одне десятиліття.
Тепер, приїжджаючи в цей романтичний край, мої ступні насамперед ведуть мене до отця, в резиденцію. Годинами можу перебувати в пасіонарному сімейному колі отця Івана та їмості Оксани. Не пусті теревені ні про що, а захопливі шляхетні розмови про Бога, про народ наш і нашу культуру, історію, про істинне покликання людини – обгрунтованим і невимушеним ланцюжком тоді оперізується часовий плин буття. Отець Іван, без перебільшення, цікавиться всім – науками, культурою, спортом. У його охайній гуцульській світлиці чимала бібліотека, комп’ютер. Цікавий, змістовний і насичений непересічними думками сайт о. Івана «Слово потіхи».
Осердям священицького подвижницького поступу отця Івана, на мою переконливу думку, є щомиттєве осягнення єдності й одності – прагнення екуменічного церковного злиття: один Бог, одна Віра, одна Церква – райдужні сподівання та реальні мрії о. Івана Рибарука. Наочним свідченням цього, без сумніву, є криворівнянська церква Різдва Пресвятої Богородиці, на стінах якої вміщено барельєфи православних і греко-католицьких митрополитів. Прецінь, Христос залишив нам єдність, а не розбрат між нами. Не Бог же поділив свою Церкву, і тому нам лишається тільки обстоювати та боротися за її об’єднання.
Приємно бачити, як уходять люди в храм босоніж. Отець досить часто практикує довготривалі бесіди з місцевими й захожими вірянами. Для цього перед тетраподом ставить лави, люди сідають і уважно ловлять кожне слово пароха про віру, надію, любов, вірність, лагідність, молитву, обов’язок, поміркованість, прощення та інші християнські чесноти. Кожне слово о. Івана виважене, переконливе, мовлення спокійне, логічне і однозначне, характеризується направду чистими думками. А яка дивовижна краса в самій церковці: прохолода, затишок, пречудові вигаптувані й вишиті гуцульські рушники, обруси та верети. Хочеться ще і ще тут помолитися і посидіти.
Завжди священик доволі глибоко й обширно трактує золоте християнське правило: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви.» (Матв. 7, 12), а також нову заповідь Христа: «Нову заповідь Я вам даю: любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Івана 13, 34). Люблять слухати свого пароха прихожани науку про життєві труднощі, як наприклад, про гнів, гріх, грошолюбство, заздрість, ненависть, обман тощо. Кожне повчання підкріплюється цитатами зі Святих Євангелій, дій святих апостолів, послань та інших книг Біблії. Такі роздуми насичені психологічними аспектами, вселяють у слухачів упевненість, розраду й надію.
Напередодні великого й урочистого празника – Різдва святого Івана Хрестителя – хочеться з глибини душі привітати отця Івана Рибарука з його іменинами та побажати всіх Божих ласк у мирі та здоров’ї!
Зиновій Бичко, член НСЖУ,
м. Львів