Разом із Святим Миколаєм до Закарпатської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва на зустріч із учнями 5-В класу Ужгородського ліцею ім. Т.Г.Шевченка завітав письменник Василь Шкіря з Іршави. Він презентував нову збірку казок “Пригоди Бджілки Джавелінки та її друзів”. Привітати його із щойно виданою книжкою прийшли знані гості – відомі поети, прозаїки, літературознавці, видавці та інтелігенція краю. У читальному залі ніде було яблуку впасти.
Розпочалася зустріч із декламування казки-притчі “Пригоди Бджілки Джавелінки та її друзів”. Затамувавши подих, учні і дорослі уважно вслухалися в кожне слово, мовлене про війну, яка триває вже другий рік. Василь Шкіря вміє говорити з дітьми щиро, відверто, правдиво, із чистою душею і добрим серцем передає почуття кожного з нас, українця. Після слів “такого стерпіти непроханий гість (білий ведмедик) уже більше не зміг і подався туди, де на нього чекали білі північні краєвиди…” прозвучали бурхливі і тривалі оплески. Настрій нової книги чудово передали юні артисти Закарпатського академічного обласного театру ляльок “Бавка” (головний режисер, заслужена артистка України Наталія Орєшнікова). Вихованці студії також показали на суд глядачів уривок з п’єси В.Шкірі “Пригоди Ковідика”.
А потім були виступи тих, хто прийшов привітати Василя Шкірю із новою книжкою.
Першим зголосився на слово редактор Всеукраїнського державного видавництва “Карпати” Борис Кушнір. Свій виступ він розпочав із питання: про що йдеться у новій книжці закарпатського прозаїка? І тут же відповів: “Про наше з вами непросте буденне життя. Герої казок живуть поруч із нами. Вони ж вирішують ті ж самі проблеми, що й ми. Тут тісно переплітаються щире й реальне, фантастичне й буденне наше життя. Події відбуваються в наші дні з нашими сучасниками, ровесниками – звірятами й дітлахами в одному із наймальовничіших куточків Закарпаття. Звичайно, не оминув автор і тему сьогодення – тему російсько-української війни. Тільки подав він її по своєму, у казковій формі, пам’ятаючи відомий вислів: “Для дітей треба писати так, як для дорослих, тільки ще краще”. А він уміє це робити.
– Василь Шкіря завжди намагався писати так, – сказала у своєму виступі відома українська поетеса Лідія Повх, – як підказує серце. А співіснування прозаїка і журналіста природне, адже журналіст віднаходить сюжети в повсякденні. Іноді це повсякдення, якщо глянути на нього крізь призму уяви, грає барвами, міниться казкою. Часто задаюся питанням: у чому нетрадиційність його казок? На мій погляд, у поєднанні сучасних цивілізаційних ознак, перш за все притаманному нашому дню матеріальної культури (відеокамера, плазмовий телевізор, комп’ютер, мобільний зв’язок, авто, самокат, побутова техніка), а також реалій історії та сучасного суспільного життя України) розкуркулення, репресії, масовий виїзд молодих людей за кордон на заробітки та ін. Поєднуючи традиційні образи, сюжетні лінії -ходи, споконвіку властивим українській казці, автор намагається показати, що ліс, де тепер живуть казкові герої – далеко не той старий ліс, де мешкали колись герої казки про рукавичку чи про пана Коцького. У лісі, описаному Василем Шкірею, є лікар Дятел, який винайшов ліки Доброїн, детектив Їжак, кар’єристка Лисичка, пристосуванець Зайчик. Канву казкових оповідей, мов дорогими коштовностями, оздоблено народними прислів’ями і приказками. Серед них трапляються зовсім свіжі. У В.Шкірі навіть є казки, де народне прислів’я складає логічний центр усього сюжету, навколо якого розігруються колізії. Місцевий колорит доповнюють діалектизми.
На зустрічі був присутній і один з героїв казкової оповіді “Зайчик – фольклорист” Іван Хланта, який завважив, що знається із Василем Васильовичем дуже давно, і, напевне, саме це й надихнуло його написати про нього казку.
– Казка у Василя Шкірі, – наголосив Іван Васильович, – це сплав життєвого досвіду і мрії, реальності й вимислу, в них він виховує в дітей любов до отчої землі, рідного краю, до батьків, родини, зрештою, до народу й України в цілому. Казкові оповіді Василя Шкірі читаються напрочуд легко і так же легко запам’ятовуються. На мій погляд, секрет у тому, що письменник уникає складних синтаксичних конструкцій, він будує речення просто, і це наближає розповідь до розмовної мови. Нема місця в його творах і монотонності, бо автор позбувається їх введенню в текст цікавих, інколи з несподіваним поворотом думки, діалогів.
Влучну характеристику твору дав відомий український поет, професор Ужгородського Національного університету Сергій Федака:
– Казка “Зайчик-фольклорист” – про необхідність збереження народної мудрості. Хто би сперечався! А завершує збірку казкова повість “Забавні пригоди Андрійка Незгоди” – про сучасну Іршаву, її проблеми, свята і повсякдення, красу і недоглядність одночасно. Люди тут здатні перетворюватися на птахів і тварин, багато хто володіє екстрасенсорними здібностями, усі борються за велике людське щастя і радощі. Один із ключових персонажів – Іван Хланта, що невтомно пропагує по школах усну народну творчість, запалює й Андрійка збирати її, тим більше, що є від кого – діда Петра. Але і крім того малий переживає різні пригоди – з батьками, непростою діловою сестричкою, однокласниками, перехожою пройдисвіткою і міліцією.
Було що розповісти про щойно презентовану книжку Василя Шкірі “Пригоди Бджілки Джавелінки і її друзів” також відомим українським письменникам Василю Густі та Петру Ходаничу. Неодноразово доводилося писати відгуки про нові видання автора з іршавської глибинки. Навіть у цей непростий час він продовжує творити.
Василь ЛОВСКА
