У Святому Письмі, звісно, не згадується про патріотизм у сучасному розумінні, однак провідною ремою тут виступає благородна любов до батьків, до ближнього, до своєї Батьківщини та до всього, що з нею пов’язано.
Слово патріотизм у своєму осерді має латинську форму «PATER», тобто батько. Отже, патріотизм передусім пов’язаний із головною заповіддю – шануй батька свого та матір свою: «Діти слухайтесь своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість. Шануй батька твого і матір — це перша заповідь з обітницею : «щоб тобі було добре і ти був довголітнім на землі. І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому» (Єф. 6, 1 -4).
Нам необхідно шанувати цю культурну спадщину, цю природу і тих людей навколо, які сформували в нас особистість, якою ми є. Як через батьків Бог дав нам характер, цінності, навіть тіло, точно так і через земну Батьківщину ми стали саме тими, ким ми є. Любов до всього нас оточуючого – це й є адекватний патріотизм.
Патріотизм іще пов’язаний із головною біблійною заповіддю: люби Бога і ближнього свого: «Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних» (Мф 5, 43-45).
Легко любити людей, які далеко. Їх любимо теоретично. Але любов – вона не абстрактна, а ресурс любові – обмежений, оскільки любов – це час, увага, зусилля. Теоретично ми повинні любити всіх людей. Практично – лише деяких – передусім тих, хто близько. Тому і в любові є певна ієрархія – одних людей ми покликані любити більше, ніж інших. «!Кого я повинен любити більше: свою дружину чи вашу дружину? Кого повинен любити більше – своїх дітей чи Ваших дітей? Звичайно, свою Дружину та своїх Дітей я повинен любити більше! Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного» (1 Тим. 5:8).
Біблія чітко показує, що народ має сімейне походження. Авраам народив Ісаака, Ісаак Якова, а Яків став батьком для 12 колін Ізраїлю. Неможливо відділити сім’ю від Батьківщини. Неможливо відділити сімейні цінності від національних цінностей. Ось чому християнин покликаний Богом любити не тільки свою сім’ю, але і свій народ, який є просто великою родиною, і свою Вітчизну, де народився та їсть хліб із її полів.
Свою Батьківщину мусимо любити все життя, адже вона свята: «Одна Батьківщина, і двох не буває. Місця, де родилися, завжди святі». Патріотизму відсутні почуття невпевненості, розпачу та боязні: «У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той хто боїться, не довершений в любові» (1 Івана, гл. 4.18).
Зиновій Бичко, мовознавець,
м. Львів