Частенько на запитання до когось про самопочуття, здоров’я чуємо категоричний апломб: аби не гірше. Тому хочеться запитати читача, що виглядатиме приємніше «аби не гірше» чи «аби ліпше»?

До речі інформаційний космічний шлейф направду «не чує» заперечної частки НЕ, тому, вочевидь, ним сприймається конструкція «аби гірше». Думаю, що частка НЕ повинна нехтуватися в емотивних контентах, її дійсно можна підмінювати описовими контекстами. НЕ притаманна здебільша як супутник при дієсловах (ходити – не ходити), при ступенях ознаки, міри (веселий – невеселий; багато – небагато) тощо. І взагалі негативні словесні навантаження треба свідомо переформатовувати в позитив. Наприклад, декому, хто вітає чи бажає, видаються вельми оригінальними віншування на кшталт: аби горе не брало, біда оминала, лихо обходило, сум не тривожив, печаль не заставала… О, на маєш! Ціла вервиця-низанка негативу виливається на долю бідного ювіляра. Що, не можна всю оту чорну скверну піднести-замінити щирими і світлими словами-побажаннями, якими наша надзвичайно багатюща лекика славиться? Слово – це не цеглина, воно – клітина, жива, пульсивна, рушійна, самодостатня. Слово водночас може бути голкою з ниткою, маззю-гелем, а може перетворитися на ніж-меч. І наприкінці завсіди не завадить ясно, чітко сформовану думку одягти в кожушину Слова. Шануймо, пестімо думку-слово, гадку-фразу, колисочку-приказочку.

Зиновій Бичко, НСЖУ