На цьому наголошують під час екскурсій працівники Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника. І розповідають про колишній Ліцей – теперішній Національний університет Шевченка, а також про Національний ботанічний сад імені Фоміна, який постав на основі Кременецького.
Справді, адже надзвичайно багатющими були фонди Ліцею (бібліотечний) і ботанічного саду (колекційний). Обох чекала одна і та ж доля: переїхати до столиці. 1834 року Кременецький Ліцей переводять до Києва, отож вся матеріальна база опинилася там. Відповідно також ботанічний сад, який існував при Ліцеї, змінив «місце прописки».
Рослини, які вижили в дорозі, адже перевозили їх на возах, зокрема влітку, лягли в основу столичного ботанічного саду – тепер імені академіка Олександра Фоміна. У Кременці ж від одного з найвідоміших початку 19 століття ботанічних садів Європи з 12 тисяч таксонів (стільки перед перевезенням було одиниць рослин) залишилося зовсім мало. Дещо – у місцевих садівників. Деякі деревні породи донині збереглися.
Якщо вірити польським дослідникам, які на початку двадцятого століття побували тут із метою виявити, що з рослин залишилося на території Кременецького ботанічного саду, то список невеликий. У ньому в основному вікові дерева, які пам’ятають Діонісія Міклера, Віллібальда Бессера. І ці деревні породи, котрі, все ж таки зосталися, мають історико-культурну цінність, є свідками становлення та розвитку Кременецького ботсаду. До того ж під їх розкішним зеленим шатром улітку можна і від спеки сховатися, і до таїни доторкнутися.
Отже, хто хоче пізнати дивосвіт найстарішого ботанічного саду України, закладеного 1754 року, а заодно побувати на батьківщині ботанічного саду імені академіка Фоміна, необхідно добратися до древнього Кременця, піднятися із центральної вулиці Шевченка по Словацького, минути критий гонтом будиночок, на подвір’ї якого височить пам’ятник польському романтикові, який побачив світ з українського вікна й черпав натхнення у Кременецькому ботанічному саду, гуртожитки колишнього педінституту (тепер академія імені Тараса Шевченка) і перед вами красуватиметься вивіска, зрозуміла як українцям, так англійцям, і, звісно, тим, хто знає ці мови. Від 1990 року тут зроблено чимало практично з нуля: колекційний фонд, експозиції, колекційно-експозиційні ділянки. Тож екскурсантам, рекреантам є де доторкнутися до природи і що пізнати. Скажімо, хто не встигне насолодитися магноліями в пору квітування десь в обласних центрах чи столиці, може приїхати сюди. Тут аж цілий сад цих екзотів, динозаврів рослинного світу. І квітують вони, зважаючи на клімат, на умови Кременецького горбогір’я, найпізніше. А які панорами відкриваються з території цього ботанічного саду!.. З виглядом на історичний центр міста, на визначні архітектурні пам’ятки. Наприклад, на архітектурний комплекс Єзуїтського колегіуму. Дивишся – і здається, що от і Європа…
Атож, колись тут була Європа. З усього світу з’їжджались.
Юлія БОНДЮЧНА