Гортаючи сторінки четвертого у 2018 році журналу «Культурологічні джерела», диву даєшся: як такий обсяг пізнавальної й цікавої інформації вдалося розмістити на вісімдесяти сторінках видання?

Вже один цей випуск (з часу видання він є сорок четвертим) можна назвати реальним дослідженням культурно-мистецьких подій, що відбуваються в містах і селах Закарпаття упродовж останніх трьох місяців минулого року. Образно кажучи, на сторінках журналу пульсують джерела глибокої духовності, національної ідентичності, позитивного настрою. Тут проаналізовані й прокоментовані результати старань завзятих митців, народних умільців, аматорів сцени; пояснюється, як затрачені час і зусилля увінчуються успіхом. Адже концерти, виставки, фестивалі й конкурси тут висвітлюють кращі спеціалісти в галузі культури, освіти й мистецтва. Й не дивно, що крім чуттєвих емоційних вражень, у їх публікаціях багато пропозицій, побажань, а головне – фахова оцінка майстерності художнього колективу чи окремого учасника мистецького заходу. Й розповідають автори в журналі про осіб, які свій талант присвятили популяризації та розвиткові культури, мистецтва й освіти регіону; про людей, які шанують традиції, народну творчість, дбають про рівень інтелекту й відродження духовності краян. А численні світлини, кольорові ілюстрації, виставкові репродукції – вдало доповнюють тексти, запрошують долучитися до краси у дії, несуть позитивний настрій, світло для душі. Бо ж покликання і мета творців часопису «Культурологічні джерела» – вселити віру й самоповагу в серця талановитих краян, донести інформацію до найвіддаленіших куточків нашого регіону. І хай журнал видається комусь слабким промінчиком у темряві тимчасової зневіри, занепаду усталеної моралі та наступаючого невігластва – проте, як відомо, вогник навіть однієї свічечки розсіює пітьму довкола. А як? Що ж, варто заглянути під обкладинку, здійснити огляд окремих публікацій, уміщених у четвертому номері журналу за 2018 рік.
Для прикладу, у виступі директора комунального закладу «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської обласної ради Ганни Дрогальчук повідомляється, що журі обласного відбіркового туру ХVІ Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» (відбувся в Ужгороді 6 жовтня 2018 року) очолював старший викладач Національної музичної академії України Тарас Мельник. Тридцять дев’ять конкурсантів змагалися на фестивалі. А переможці представлятимуть наш регіон на всеукраїнському рівні у фіналі «Червоної рути», що відбудеться 2019 року в місті Чернівці. Читачі журналу вже знають імена учасників, тож уболівають за успіхи земляків.
Далі доцент Мукачівського державного університету Людмила Довганич-Сенченко поділилася враженнями від благодійного концерту духовної музики, який пройшов 7 жовтня 2018 року в атріумі Закарпатської облдержадміністрації та облради. У своєму аналітичному виступі ««Плід молитви» від «CANTUS»» авторка не лише проаналізувала й належно оцінила захід, а їй вдалося пробудити зацікавлення читачів духовною музикою, яка допомагає сучасній людині відійти від звичайного буденного життя. Вона наводить перелік виконаного академічним камерним хором під час концерту, називає імена творців віршів та музики, а також виконавців. Свій виступ підсумовує високою оцінкою виконавської досконалості художнього керівника – народного артиста України Еміла Сокача.
Про ХVІІІ фестиваль класичної та сучасної музики «Музичне сузір’я Закарпаття» й, зокрема, про незмінного художнього керівника фестивалю – заслуженого діяча мистецтв України, викладача Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора, голову Закарпатської обласної організації Національної спілки композиторів України Віктора Теличка написала Наталія Стинич, голова циклової комісії «Теорія музики» Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора. У публікації згадуються імена відомих композиторів, учених-музикознавців, талановитих, прогресивних художніх керівників академічних хорових колективів, заслужених артистів, віолончелістів, альтистів, трубачів і солістів, музикознавців, громадських діячів, продюсерів. Концертна зала Закарпатської обласної філармонії приймала музикантів міжнародного рівня. Вигуками «браво!» зустріли шанувальники високого таланту митця, корифея української музики Мирослава Скорика. Несподіванкою, приємним сюрпризом для присутніх стала концертна програма творів українських композиторів Євгена Станковича, Мирослава Скорика, Дезидерія Задора, Іштвана Мартона, Віктора Теличка, Михайла Вігули, що відбулася за участі симфонічного оркестру Закарпатської обласної філармонії (диригент – заслужена артистка України Вікторія Свалявчик-Цанько).
Відрадно, що у часописі «Культурологічні джерела» не оминули увагою й фестиваль гончарства, який за підтримки Українського культурного фонду мав місце в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. На сторінках журналу в матеріалі «Гончарне диво» завідувач відділу науково-методичної роботи КЗ «Закарпатський музей народної архітектури та побуту» ЗОР Тетяна Сологуб-Коцан зазначила, мов, фестиваль став першою та однією з головних подій грантового проекту «Стежками традицій закарпатської кераміки». І, що важливо, тут відбулось урочисте відкриття гончарної майстерні у приміщенні старої корчми. Для повноцінного функціонування у ній встановили і задіяли електричний гончарний круг та гончарну піч, що їх заздалегідь придбали у місті Дніпро. Далі Тетяна Сологуб-Коцан запевняє читачів журналу, що майстерня діятиме постійно, а фестиваль буде щорічним.
Про «Проблеми збереження традиційного гончарства» йшлося під час семінару, який наприкінці листопада 2018 року відбувся в приміщенні Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Про цю подію на сторінках часопису розповідає провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР, журналіст Володимир Мишанич.
Стосовно розширеної інформації завідувача редакційного сектору КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР Марини Офіцинської, надрукованої в журналі під заголовком «Барви життя» і його переможці»», то тут читач дізнається про творчі захоплення і досягнення осіб з обмежиними фізичними можливостями. У цьому ж номері опубліковано виступ Любові Філеш «Сильні духом», у якому повідомляється про учасників Всеукраїнського фестивалю-конкурсу творчості осіб з обмеженими фізичними можливостями «Барви життя», що 11 грудня 2018 року відбувся у Києві. Всіх учасників гала-концерту, які представили наш край в Українському домі в Києві, нагороджено дипломами.
На жаль, лебединою піснею для художниці-аматорки з Великоберезнянщини Магдалини Березанич стала персональна виставка творів у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту. Репортаж з виставки, що відбулася 30 жовтня 2018 року, підготував Володимир Мишанич. У його матеріалі йдеться також про творчий доробок іще одного учасника виставки – художника-аматора з Іршавщини Івана Чепу. А вже на останній сторінці видання «Культурологічні джерела» у замальовці-реквіємі Володимира Мишанича «Бухгалтер із душею митця» із сумом повідомляється, що 16 грудня на 69-му році життя Магдалина Березанич відійшла за межу Вічності.
Втім у листопаді Ужгород заполонили й інші культурно-мистецькі заходи. Взяти хоча б Міжнародний літературний фестиваль, який тривав 8–9 листопада 2018 року. Під рубрикою «Відлуння подій» у журналі «Культурологічні джерела» вміщено інформацію Марини Офіцинської «Поетичний марафон». Крім усього іншого, авторка повідомила, що у рамках п’ятого літературного фестивалю відбулися зустрічі зі знаковими гостями фестивалю: відомим українським письменником Василем Шкляром, літературознавцем та публіцистом Юрієм Прохаськом, письменником і громадським активістом Сергієм Пантюком, поетами Юрієм Бедриком та Михайлом Сидоржевським.
Редакційний колектив часопису не проминув увагою й День української писемності та мови. Розповідь про відзначення свята в Ужгородському музичному коледжі імені Д. Є. Задора написала кандидат філологічних наук Вікторія Яковлєва. Крім цього, за участі викладачів та студентів коледжу відбулася низка заходів, зокрема й у приміщенні центральної міської бібліотеки.
Звіт про відзначення професійного свята працівників культури та майстрів народного мистецтва, проведеного на цей раз у Тячівському районі, підготував для журналу власний кореспондент газети «Урядовий кур’єр» у Закарпатті Василь Бедзір.
Про те, де й коли працівники культури і митці краю навчаються та діляться досвідом і порадами, – йдеться у повідомленні Олени Гайдук «Теорія і практика у дії». Провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР підготувала репортаж з будинку культури села Сторожниця Ужгородського району, де для керівників аматорських хорових, вокальних та вокально-хореографічних колективів, методистів районних і міських методичних центрів, будинків культури (всередині листопада 2018 року) відбулася обласна творча лабораторія на тему «Методика роботи у вокально-хореографічному колективі».
Натхненний порадами колег під час творчої лабораторії у селі Сторожниця, колектив народного аматорського вокального ансамблю «Оріховчанка» з нагоди 15-річчя влаштував концерт і зібрав багато друзів і шанувальників у клубі села Оріховиця. На сторінках журналу в репортажі «Стежина, вишита піснею» подію висвітлила керівник ансамблю «Оріховчанка» Тетяна Раховська, до речі, вона ще й художній керівник Ужгородського районного будинку культури.
А тепер слово про Ужгородський коледж культури і мистецтв, де життя вирує подіями, почуттями, емоціями, творчістю. Організатором і натхненником молодих талантів є викладач-методист, заслужений працівник культури України Людмила Ухач. І не дивно, що директор коледжу Наталія Шетеля, вітаючи учасників фестивалю «Грайлик», сказала, що подібного заходу в Україні немає.
Про ювілейний, себто Х обласний фестиваль-конкурс аматорських театральних колективів імені Всеволода Майданного, який відбувся 29 листопада 2018 року в приміщенні будинку культури смт Вишково Хустського району, написала Марина Офіцинська. А науковець Іван Хланта, провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР, повідав читачам «Культурологічних джерел» про унікального музиканта-самородка з села Нижнє Селище Хустського району, лауреата премії за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини Олексія Томишина за 2018 рік. На сторінка журналу читач знайде матеріал Івана Хланти «І в новому столітті з народною піснею», де відомий фольклорист розповідає про Михайла Глюдзика з села Худльово на Ужгородщині – як про великого шанувальника і зберігача старовинних звичаїв, обрядів, народнопоетичної мудрості й численних пісень. Недаремно ж Михайла Глюдзика часто запрошують бути на весіллі старостою. Адже він і пісню заспіває і дотепне слово мовить і молодих сердечно й незабутньо привітає. Співає Михайло Юрійович у церкві рідного села, виконує обов’язки провідного дяка. Незважаючи на поважний вік (народився 30 серпня 1941 року) співає натхненно, його голос нікого не залишає байдужим. Найкращі пісні з вуст талановитого співака опубліковані у збірнику «Вчора була неділенька» (2001).
Очевидно зацікавлять читача й інші публікації на сторінках журналу «Культурологічні джерела». Зокрема, розповідь заслуженого діяча мистецтв України Віри Мадяр-Новак про редактора Закарпатського обласного телебачення, кавалера ордена княгині Ольги ІІІ ступеня Віру Кобулей.
Цікавим є допис театрознавця Ніни Малишки «Казок веселкове намисто – проект закарпатських лялькарів», бо містить розлогу інформацію про діяльність, прогресивні творчі ідеї команди Закарпатського академічного обласного театру ляльок. Дуже повчальний досвід, цікава практика і яскраве творче життя акторів – в одній публікації!
Короткий зміст вибіркових публікацій (лише одного номера видання) засвідчує: журнал «Культурологічні джерела» – аж ніяк не провінційний, не тривіальний, а навпаки – встигає за подіями й коментує їх з усією відповідальністю та благородною метою. На сторінках часопису розповідається про життя і творчість заслужених людей, успіхи народних майстрів, популяризуються досягнення в галузі культурного життя краю. Шкода лишень, що через низький тираж, читачам з віддалених від Ужгорода містечок і сіл доводиться шукати «Культурологічні джерела», наче спраглому криницю в пустелі. Крім того, що журнал є джерелом натхнення для відомих митців і мотивуючою підтримкою для початкуючих аматорських колективів, – він ще й трибуна для спеціалістів галузі культури, освіти й мистецтва. На сторінках часопису подається важлива інформація для працівників галузевих профспілок й інших чиновників, які мають що сказати, порадити, запропонувати.
Щодо засновників і видавців «Культурологічних джерел», то, разом із дописувачами, вони усвідомлюють своє призначення й міру відповідальності перед суспільством. І як результат їхніх старань, «Культурологічні джерела» – актуальне й затребуване читачами видання. Часопис упевнено творить історію культури і мистецтва регіону, є школою для юних талантів, аматорів-початківців. А ще журнал – своєрідний архів біографічних довідок про відомих нині та в майбутньому особистостей. Завдяки творчій активності редакційного колективу з глибин народних відбирається все найкраще і талановите. Публікації не просто інформують, але й виховують громадян України, які вже сьогодні хочуть знати все про минуле і про нинішні досягнення, цікавляться поступом культури, народними звичаями, національними традиціями – з метою усе це зберегти, примножувати й розвивати. Часопис «Культурологічні джерела» сприяє патріотичній самосвідомості й неодмінно прислужиться наступним поколінням українців.

Маргарита МЕДЕНЦІ,
член Національної спілки журналістів України