Своєю працею він доводив, що ненасильницький та легальний рух опору в в українській історії ХХ століття таки існував. Попри малочисельність цього руху, його діячі стали моральними авторитетами та справжньою совістю нації у той час, коли «величезні маси населення забули, що таке нормальна громадянська поведінка».Був двічі ув’язнений за свою дисидентську діяльність: у 1973 та 1978 роках. У таборах став членом Української Гельсінської групи. Загалом в ув’язненні і засланні провів більше 13-ти років.Від часу створення Української Гельсінської спілки з прав людини (2004) незмінно обирався членом Спостережної ради спілки.Найбільш відомий публіцистичний твір Василя Овсієнка – двотомник його спогадів про табірних співкамерників Василя Стуса, Юрія Литвина, Олексу Тихого, Валерія Марченка, Левка Лук’яненка, про в’язнів сумління Оксану Мешко, Миколу Руденка, Петра Григоренка, Євгена Сверстюка та інших видатних особистостей названо «Світло людей». Як і герої його спогадів, Василь Васильович і сам випромінював світло.І пам’ять по собі залишить світлу.
А згаданий двотомник наразі можна завантажити вільно на «Чтиві» – https://shron1.chtyvo.org.ua/Ovsiienko_Vasyl/Svitlo_liudei.pdf
Не полінуйтеся, це буде гарне читання.