Легко є нарікати… На стан справ у суспільстві, його моральний занепад, брак єдності серед українців, владу. Ми тим самим немовби перекладаємо відповідальність за наші негаразди на інших. І вмиваємо руки від того, щоб самим «будувати Рідну Хату».
Зовсім по-іншому чинив митрополит Андрей Шептицький. Він не тільки усе своє життя, зусилля, таланти, кошти віддав для різнобічного розвитку українського народу, але, глибоко осмисливши навколишню дійсність, поділився досвідом із сучасниками та наступними поколіннями, «Як будувати Рідну Хату…», у однойменному декреті Львівського Архиєпархіального Собору 1942 року до духовенства.
Не зважаючи на те, що з тих пір минуло понад півстоліття, український човен не перестають кидати хвилі розбрату – суспільного і церковного, безпорадності у політичному та економічному житті, людиноненависницьких ідеологій, несправедливості, фальсифікованої сусідніми народами історії. Він намагається причалити до омріяного берега демократії, але безуспішно.
Чому? Бо, за словами Папи Лева ХІІІ, демократія запевнить батьківщині мир, добробут і щастя, якщо буде християнською. Цю ідею запозичує і застосовує до українських реалій митрополит Андрей Шептицький. Він усвідомлює єднальну силу Доброї Новини, здатної зробити взаємно люблячими братами людей різних поглядів, епох, культур, місць проживання. То тим паче люди, «що до одного народу належать і хочуть бути одним», якщо усім серцем приймуть її і впровадять у всі рівні особистих та суспільних стосунків, зможуть впорядкувати життя своєї держави.
Василь Калита