У руках у мене акуратно, оформлено з любов’ю поетична збірочка: Винничук З. М. Українське слово. – Косів: Писаний Камінь, 2019.
На соняху заблукало
Рідне слово золоте,
Бджоли слово віднайшли
І те слово з щільником
В дім наш занесли.
Ми вітали словом друзів,
Зустрічали дорогих гостей,
Дарували добрим людям
І навчали ним дітей.
Зеновій Винничук мешкає у Воскресінцях біля славного покутського містечка Коломия. Місцеий клімат і природа, безумовно, сповивають поетів мовними пеленками душевності, щирості, веселковості.
Яко філолог Поет уміє підібрати глибинне слово та уплести його в розмаїтий килим, на якому виблискують багатогранні синоніми, епітети, порівняльні звороти, несподівані мовні пасажі.
Низка поезій «Українське слово», «Батьківське слово бережи», «Рідне слово», «Веселка або весела Україна», «Українська мова» безпосередньо гейби виступають дедукцією рідному Слову, материнській Мові:
Слово в серці завжди май,
Кохай, лелій, розвивай
І як душу, бережи,
Божим скарбом дорожи.
Зеновій Винничук, правильніше його серце й душа, люблять усе, що Творець наш сотворив, в усьому бачить тільки прекрасне й привабливе:
Білий світ дивився на мене,
Палав жовтим листям клена.
Посмутніла неба просинь,
Скоро мабуть вже зима.
Срібними струнами з неба до землі
Тягнеться синя злива.
Хоча в анотації присутня заувага про дитячий контигент, збірка приємно читається й загалом дорослим. Причина тут у щирості й закоханості в рідний покутський край, у молодечому кипінні душі Поета.
Є в книжці також блок, я б охрестив, поезії в прозі. Тут автор клячить на колінах перед працьовитими, наполегливими хліборобами, трудівниками землі.
Зворушливі пасажі Зеновій Винничук уміло вплітає в канву своїх наративів: Прийшов певний час, мені довелося повертатися у рідну Україну, то Марія-Тереза спитала чи я прийду попрощатися з нею. Я була зворушена до глибини душі, розчулена до сліз. Звичайно, я щиро бажала попрощатися з цією чарівною, ніжною, сердечною жінкою, яка робила все, щоб я почувала себекомфортно у далекій, але прекрасній Італії.
Дякую, сеньйоро Маріє-Терезо, за урок людяності, доброти, поваги, любові. Дякую Вам та Вашим родичам, усій-усій великій дружній, мудрій, добрій, сердечній родині. Ви, Маріє-Тере-
зо, і уся Ваша родина у моєму серці. Я буду завжди пам’ятати Вас усіх. Завдяки Вам Італія стала для мене теплою, рідною, близькою країною. Я рада і горда, що Ви є у моєму житті. Нехай
Господь Бог благословить Вас усіх своєю щедрістю та любов’юза Ваші добрі справи, чуйні серця, щедрі душі, ласкаві усмішки, мудрі слова, благородні вчинки.
Живіть довго і щасливо, мої сердечні друзі!
Наприкінці скажу про книжку З. Винничука радше так: поміг Господь Поетові, а він нехай буде вдячний Богові.
Зиновій Бичко, НСЖУ