На превеликий жаль, злі духи посіяли між людьми ганебне явище – пліткування.
Де б не зійшлися дві чи три жінки (для чоловіків це не виняток також), одразу вибирають об*єкт для обмовляння чи осудження. А це вже, звісно, гріх: не суди й не будеш суджений. Так записано у Святому Письмі.
Дійшло вже до того, що вертаючись із церкви, по селах жінки ще довго стоять біля своїх воріт і говорять-говорять. Зрозуміло, не на духовні чи філософські теми точаться тоді розмови…
Свідком ось якого випадку став я недавно. Біля сільської крамниці живе одна пані. Завше, коли не зайду в магазин, там точить ляси з продавчинею ця жінка. Либонь, удома нема за що взятися, або не хочеться працювати. Якось, йдучи до крамниці, мені назустріч вона чимдуж дріботить, а я чую з її уст риторичне питання: «І що я таке сказала, мамцю моя рідна?». Видно, продавчиня не дуже делікатно її просто прогнала.
Оце ж дошушукались-напліткувалися! А як часто ми когось обмовляємо поза очі, говоримо про чужі хиби, насміхаємося з них. Станьмо нарешті справжніми християнами: добрими, щирими, спічутливими. Любімо один одного!
Зиновій Бичко, член НСЖУ,
м. Львів