Для всіх нас це залишається ледь не ключовим. Який би жах, розруха чи несправедливість не були б навколо, ми маємо залишатися собою.
Коли інші будуть жорстокі і несправедливі, мстиві та цинічні – ми маємо пам’ятати, ще дужче, що робить нас нами. Маємо триматися за свій світ ще більше, плекати його і дозволяти йому сяяти чистим світлом.
Коли нам казатимуть, що ми самі винні в підлості інших. Що ми заслужили зраду і маємо продовжувати миритися з їх нелюбов’ю, користю чи байдужістю, ми маємо згадати хто ми є насправді. І продовжувати бути вірними собі – своїм чеснота, переконанням і цінностям.
Ми маємо бути вірними собі. Маємо пам’ятати, що наша любов, повага, турбота і щирість не усім потрібна. Не для всіх. Ми не для всіх.
Завжди знайдеться хтось, хто не зможе дотягтись до наших цінностей, або опуститись (в небі лише Бог).
Завжди знайдеться хтось, хто захоче насадити нам власні цінності – сплюндрувати чи висміяти наші. Хтось, хто прийде, щоб нівелювати наш досвід, нашу історію, наш біль і возвеличити своє світобачення. Змусити нас відчути меншовартість, неспроможність, почуття вини.
Завжди буде хтось, хто не здатен цінувати і приймати принципи інших.
Завжди буде хтось, хто намагатиметься розмивати межі наших кордонів, не в змозі зрозуміти якою ціною вони створенні.
Завжди буде хтось, хто не зможе нас прийняти. Для кого ми будемо занадто…
Для кого ми будемо занадто чесні, занадто щирі, занадто відкритті, занадто “самі собою”. Для них наші цінності будуть болючим нагадуванням їх власних прогалин, а ми самі станемо постійним маяком того світу до якого вони таємно прагнуть, але не мають ні сили, ні сміливості наблизитись.
Завжди буде хтось, хто захоче нас зруйнувати, звинувативши при тому нас самих.
Ми маємо залишатися вірними собі.
Бути вірними своїм цінностям – маємо чітко знати їх корені, їх підґрунтя і причини їх вибору.
Бути вірними своїм принципам – тим, що формувались в моменти болю, в моменти щастя, в моменти свідомого, чітко усвідомленного, вибору – залишатися уразливими, щирими, живими.
Бути вірними своїм переконанням
– тим, що дозволяють нам бачити хороше в інших, попри власні розчарування;
– тим, що дозволяють нам вірити іншим, доки вони нас не переконають у зворотньому;
– тим, що не дозволяють нам ставати цинічними, шукати лише власну вигоду, топтати чужу честь, жити недовірою чи вічними маніпуляціями;
– тим, що змушують нас завжди проводити власну інвентеризацію – змушують бути чесними із самими собою, чітко знати свої світлі і темні сторони, бути максимально чесними із собою, признаватися собі у причинах і порухах власних дій.
Ми маємо бути вірними собі.
Завжди будуть ті, хто намагатиметься нас змінити, знецінити, уярмити.
Ми маємо бути вірними собі.
Завжди будуть ті, хто нас змінить – силою любові, прийняття і розуміння.
Будучи вірними собі, ми маємо дозволяти і долю гнучкості. Намагатися уникати твердо- і вузьколобості. Дозволяти собі ставати краще. Дозволяти світу вчити нас і приймати нас.
Ми маємо бути вірними собі.
Ми мусимо розуміти свою двояку природу – суміш добра і зла. Мусимо безперестанну робити усвідомленний вибір і приймати його наслідки.
Ми маємо бути вірними собі.
Маємо вірити собі, призначатися собі і відповідати перед собою.
Лише так може народитися внутрішнє усвідомлення власної суті.
Лише так ми зможемо вистояти проти цинічних та маніпулятивних звинувачень. Лише так ми зможемо відрізнити, коли люди нас змінюють із істини, добра, тепла та прихильності, а коли із неприйняття, самовозвеличення, ницості чи помсти.
Ми маємо бути вірними собі – самоусвідомленими, самоцінними, відкритими до пізнання і вдячними істині.
Ми маємо бути вірними собі і вірними тим, цінностям і людям, яких обираємо.
Вірити. Приймати. Розуміти. Не боятися помилок і змін. Не боятися болю. Залишатися собою.
Світлана Кучпилюк.
15.04.2022 р.