Як любо мені поратися на клумбі квітучій, де зростають думки про Мову, про духовність, про мораль. Власне, з тих думок роблю букети. Один із них дарую своєму читачеві.
Почув по радіо (ящик для отупіння рідко!), що в школах Ірландії експериментально скасували шкільні домашні завдання. Натомість учні задумуються над проблемою доброти: шукають про неї свідчення, пишуть роботи-роздуми, дискутують тощо. Ця риса – плід шляхетності. Ми створені за Божим образом, тому теж здатні виявляти цю рису (Буття 1:27). Наслідуючи Бога, ми зможемо робити добро усім, а не тільки близьким. Біблія показує, що доброта є однією з граней плоду Божого Святого Духу, тобто його діючої сили (Галатів 5:22). Отож кожен, хто бажає розвивати цю рису, повинен більше дізнаватися про Творця і наближатись до нього.
Позитивні емоції РАДІСТЬ, ЗАДОВОЛЕННЯ, НАСОЛОДА – це струни на скрипці Бога.
Сум, гнів, страх – дітища лукавого.
Християнська релігійність нації ставить начало вселенське вище за
начало національне. Вона не може заперечувати нації, але підпорядковує
національне начало вселенському. Підпорядкувати щось началу
вселенському означає підпорядкувати його ідеалові особистості, бо єдиним
вселенським принципом є принцип особистості.
Бути Людиною – це виходити за соціальні та інші обмеження.
Прагнути осягнути вічність допомагає релігія як морально етична картина
світу, в якій віра є головним способом діагностики дійсності.
Транслюється на Прямому каналі “Нейтральна територія”. Усе ніби гаразд.
Проте один депутат-соловейко, публічна особа, либонь, наплював на Закон про мову й тьохкає по-рашськи…
Мо’ йому й море по коліна?
Людина, байдужа до своєї мови — дикун.
Наше мовлення все більше втрачає самобутність: ЗМІ, соцмережі тощо насаджують нам модні слова, значення яких не завжди чітко розуміємо. Офісні будні розпочинаються брейнстормами, а закінчуються щільним трафіком на дорогах.
У кожній добрій справі викладаймося належно.
Там, де щось скрипить, Бог конче поможе!
Перло многоцінне, Диво калинове, Чари барвінкові, Пісня солов’їна — пишний вінок епітетів Мови діамантової!
Наш геніальний Григорій Сковорода лишив такі безсмертні, геніальні слова: «Пізнай свій край… себе, свій рід, свій народ, свою землю — і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».
Мій рід по батьківській лінії — це прадід і прабаба Бичко Петро й Анна; дід і баба Бичко Теодор і Теодора; тато й мама Бичко Михайло й Ірина; мої стрийки, стрийни, цьоці: Дмитро (загинув у Фінській війні); Яків – Юлія; Ярослав – Корнелія; Анна, Стефанія.
Мої брати, сестри (рідні й двоюрідні), племінники й племінниці: Степан, Богдана, Світлана; Володимир, Ольга, Ірина; Омелян, Богдан, Мар’яна ; Ярослав, Юлія; Уляна, Іван, Лідія; Віра, Мар’яна; Ігор, Наталя, Юрій; Любомир, Оксана, Ярослав; Оксана, Роман, Галина; Ярослаа, Ірина, Олег; Лідія, Оксана, Богдан.
Міцне коріння роду творять мої діти й онуки: Назар, Мар’яна, Дмитро; Тарас, Софія, Марко, Юрій.
Прізвище Бичко фіксується в козацьких реєстрах ХУІІ століття.
«Ти можеш не знати своїх батьків, але твоя сім’я існує незалежно від твого знання або незнання. Ти можеш віддалитися від родичів, порвати з ними всякі стосунки, але ти не вправі стверджувати, що цих родичів у тебе немає» – пише британська письменниця Діана Сеттерфілд.
Бог говорить до нас
нашою мовою, яку ми розуміємо.
Любов — це Бог!
Людина, наповнена любов’ю, не злиться ніколи в жодних обставинах!
Злість, лютощі — обійми сатани!
Зрадити Батьківщину – це передовсім зректися любові до неї. До рідних місць, до рідної хати, до рідного порогу. Якщо людина розчавила в душі це почуття, якщо вона зненавиділа все це, якщо її спонукають до цього плани збагачення або комфорту та спокою — це гріх!
У словнику мого серця викарбувано, що Мова наша вічна, як безсмертник, неоскверненна, мов чистотіл, прекрасна, ніби рожа, веселкова, немов троянда!
Направду, що нині у програмі “Великий Львів” брали участь відомі політологи, громадські діячі.
Позитив, на жаль, став “підмочений” нашою вічною проблемою – культурою мовлення…
Якби спікери поважно ставились до неї, то б з уст їхніх не зринали неоковирно покручі: ЛИСТАТИ, ШУМІХА, ЙДЕ МОВА, ТОЧКА ЗОРУ, НАПРУЖЕНІСТЬ, ПРОПИТАНА, В ПЕРШУ ЧЕРГУ, СЛІДКУВАТИ, ПРИЙМАТИ УЧАСТЬ…
Межі моєї мови означають межі мого світу, – так влучно й повчально сказав Людвіг Вітгенштейн.
Якщо немає свята в твоєму серці, ти не знайдеш його під ялинкою.
Побажай щастя тому, хто тебе скривдить!
А Господь теж віддячить йому!
Ой, як люблять наші політики чуже слово НАРАТИВ — це ж бо в пам’яті їхній надрив!
Забули, мабуть, що це є українське РОЗПОВІДЬ!
У молитві Оптинських старців є такі слова: “Господи, дай мені з душевним спокоєм зустріти все, що дасть мені цей день. Господи, дай мені цілком віддатися волі Твоїй Святій”.
Отже, все що має статися, обов’язково станеться. Як би не старалися цього уникнути.
Усе, що не повинно трапитися, не трапиться, як би нам цього хотілося.
Покладімо всі свої очікування на Бога!
Неграмотність — духовне неповноліття!
Пробачте – слово, яке б могло врятувати мільйон стосунків, могло б, якби люди не знали ще одного слова – гордість.
Любімо по-справжньому найважливішу людину в своєму житті. І не таємниця, що нею є ми самі.
Любов до себе − це дбайлива й усвідомлена турбота про своє тіло, розум і душу. Вона обов’язково повинна приносити радість і задоволення. Любов до себе проявляється в різних сферах життя. Любити себе = знати себе, розуміти свої потреби, йти за своїми мріями, приймати різні свої почуття, перебувати в контакті із собою.
І тільки тоді по-християнськи любитимемо іншого. Із усіма його позитивними й негативними рисами.
Адже любов – це, передусім, всепрощення. «Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім» (Мф. 18:21-22).
Внутрішня любов самого себе робить нас сумирними, терпеливими, лагідними. Людина перестає озлоблюватися й бурчати, бути незадоволеною усім і в усьому.
Повчання преподобного Єфрема Сиріна щодо найважливіших християнських чеснот ґрунтуються на євангельському вченні. Божественну смиренність і лагідність явив Сам Господь наш Іісус Христос у Своєму земному житті; мати смиренність і лагідність закликав Він і Своїх послідовників, говорячи: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний є і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим» (Мф. 11, 29)[1] .
Звіздарство для мене – це шарлатанство!
Науковий скептик Джеймс Ренді провів цікавий експеримент. Він зібрав дані про своїх студентів і замовив для них персональні гороскопи у досвідченого астролога. На лекції Ренді роздав кожному слухачеві його прогноз і попросив підняти руку тих, хто був згоден із написаним. Три чверті студентів підняли руки. Але виявилося, що всі прогнози були абсолютно однаковими.
Яке серце може споглядати Бога? Очищене, за словом Христовим. А що є ця чистота? Вона найістотнішим чином відрізнялася від чистоти, яку любили демонструвати фарисеї. За що Христос часто засуджував фарисеїв? За їх фанатичну прихильність до чистоти лише ритуального, обрядового характеру. “Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного“, – казав Христос (Марка 7:8). Упор на віру в обряди, на зовнішню праведність призводив до грубого спотворення духовного життя. Це небезпечний стан, про який говорив ще пророк Ісая: “Цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене” (Ісаї 29:13).
Молитовна медицина насправді існує віддавна. І вона цілком затребувана в західних країнах. У нас же — радянський атеїзм усе перекинув із ніг на голову. Те, що молитва є потужним оздоровчим засобом, сьогодні довели вчені. Так, американські онкологи підтверджують, що набожні хворі живуть на 5 років довше!
А доктор біологічних наук, кандидат медичних наук, професор Валерій Слєзін пішов ще далі: він виміряв силу молитви. За допомогою наукових методів учений пояснив, що в стані молитви відбувається цілковите «вимкнення» кори головного мозку: альфа- й бета-ритми зникають, а дельта-ритм (повільні хвилі), за якого відбуваються відновні процеси, надто під час сну, залишається. Такий стан спостерігається тільки в немовлят до 3 місяців, коли вони перебувають поряд із мамою й почуваються в повній безпеці.
І цей несподіваний феномен він записав і зафіксував за допомогою електроенцефалограми ченців у процесі молитви, назвавши його молитовною недремністю. Слєзін довів, що такий стан є вкрай потрібним кожній людині, бо в організмі при цьому припиняються патологічні процеси.
Адже навіть психіатри та неврологи підтвердили, що після молитви душевний стан їхніх пацієнтів поліпшується й можуть зникати симптоми найтяжчих захворювань. Молитвою регулюються всі процеси, що відбуваються в людському організмі, й відновлюється ушкоджена структура свідомості.
Також вчені експериментально підтвердили: цілющу силу мають освячена вода, хресне знамення й звуки церковних дзвонів. Будь-яка молитва структурує воду, а отже, й людський організм, бо він складається на 80% із води (кров і лімфа). Таким чином, молитва гармонізує людину.
Молитва — це слово, а слово — це провідник, через який вливаються в душу не тільки думки й образи, а й цілюща енергетика у вигляді вібрацій високих частот. Передусім справжня молитва — це стан психіки за участю душі. Розум лише на початку молитви дає душі спрямування до Бога. Імпульси від слова надходять із кори великих півкуль мозку та перебудовують життєдіяльність внутрішніх органів. Під час повторення особливих слів молитви імпульси дужчають, і тоді нервова система нормалізує функції різних органів.
Для цього використовують спеціальні молитви — про зцілення. Але вони мають бути осмисленими, щоб проникнути в нашу підсвідомість і перебудувати її, змінюючи емоції та якість енергій. А через маківку (верхню чакру) надходить Життєва енергія. Так працює молитва…
Маю розум од Бога в усьому розібратися. Заспокоїтися, посміхнутися й ні на що ніколи не ображатися!
То найефективніший засіб уберегти здоров’я!
Маяком у безмежному морі людських мрій і надій є молитва, безперервна гутірка зі своїм Творцем і Приятелем!
Ні про що не журіться, але в усьому довіряйте Богові ваші прохання молитвою і благанням із подякою. Апостол Павло
ДСиноніми до слова Привід:
підстава
претекст
гачок
зачіпка
приключка
марка
закид
поштовх
причина
А ми чи треба чи не треба, з приводу чи без нього, а без ПРИВОДУ не даємо собі ради!
Жити з любов’ю до інших – постійно.
Любити Господа – вічно.
Молитися – поки живеш.
У бутті бути – довіку.
Часом може здаватися, що Бог не вислуховує наших прохань, однак навіть тоді треба бути витривалим у молитві. Молитва переображує того, хто молиться, робить його витривалим у доброму, вчить про те, що йому справді потрібне, і робить відкритим на Божу волю. У витривалій молитві Господь вчить нас зростати від прохання сповнити нашу волю до бажання прийняти Його волю: «Нехай буде воля Твоя». Святий Йоан Золотоустий заохочує до витривалої молитви: «Коли ти молишся і будеш вислуханий, то далі молися, щоб Богові подякувати; якщо не будеш вислуханий, то не покидай молитви, щоб бути вислуханим… Тож самою потребою Він спонукає тебе частіше з Ним говорити й віддаватися молитві».
Написав спогади про Вчителя і Професора Возного Теодозія Михайловичу.
Святий Дух підказав мені слова Митрополита Андрея, що благородно свідчать про мого Наставника: Легше часом кров пролити в однiй хвилi ентузiазму, нiж довгi роки з трудом виконувати обов’язки, зносити спеку дня i жар сонця, злобу людей i ненависть ворогiв, брак довiр’я своїх i недостачу помочi вiд найближчих; i серед такої працi аж до кiнця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврiв перед перемогою, анi винагороди перед заслугою.
Виховання школяра – турбота батьків. Помилково вважати, що, віддавши дитину до школи, батьки можуть перестати займатися вихованням свого чада. Адже тільки батьки зможуть розповісти маленькому члену суспільства, як воно влаштовано і як себе необхідно в ньому вести, що б уникати не потрібних конфліктів.
Звісно, що народно-поетичні, розмовні, біблійні, діалектні, застарілі, жартівливі, зменшено-пестливі, урочисті, риторичні слова є міцною основою нашої Мови, шляхетної й помпезної, пишної та щедрої!
Цураймося мовлення вульгарного, жаргонного, лайливого і зневажливого!
Із чистоти д у м к и та с л о в а зцілюються хворі гріхом душа й тіло людини.
“Зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений”. (Матв. 12:37).
Як м’яко, мелодійно в нашій Мові бринить слово ТАК!
Так, я буду крізь сльози сміятись!
І як потворно дико ричить чужинецьке ДА!
Політики, активісти, якщо вам люба Мова українська, не дакайте-какайте!
Інколи можна почути, що не головне, як говориш, аби понятно.
Культура нашого мовлення – це дзеркало чистоти душі, стану патріотичного, сили духу, рівня освіченості й внутрішньої культури!
Зиновій Бичко, НСЖУ