І знову нас зібрав Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини, який організовує для своїх відвідувачів, зацікавлених осіб та шанувальників друкованого слова різноманітні зустрічі та презентації відомих і щойно виданих книг.
24 жовтня 2024 року із Чернівець сюди завітала письменниця, літературознавиця Іванна Стеф’юк з своєю новою книгою «Дідова правда».
«Сьогодні в нашому музеї зібралися ті, хто не байдужий до розвитку
літератури, мистецтва й етнографії. З радістю представляю вам авторку книги — Іванну Стеф’юк — багатогранну особистість. Вона — краєзнавиця, кандидатка філологічних наук, членкиня Національної спілки письменників України. Працює у галузі етнографії та музейної справи. Завідувачка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури, кураторка етнографічного проєкту «Спадщина» Буковинського центру культури і мистецтва (м. Чернівці). Старша наукова працівниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини. Авторка книг та упорядниця «Райскої птиці» —
найповнішого на сьогодні видання творів видатного земляка Марка Черемшини, який народився та мешкав в її рідному селі Кобаках. Рада вітати вас у нашому музеї і тішуся, що маємо змогу поспілкуватися з нашою землячкою», — такими словами розпочала літературний захід Вікторія Яремин — директорка музею.
Письменниця молода, але творчий доробок заслуговує уваги. А це книги, в яких колоритна народна мова зі вживаними гуцульськими діалектизмами «Місце сили», «Про вас», « За руку з гостем» (новели), «Рибниця» (поетична книга), «Портрет українця», «На хітанці» (роман), співавторка видань «Людина і світ у слові Марка Черемшини» (з Русланою і Петром Кірєєвими), «Гуцульський ліжник: дискурс через віки», «Марко Черемшина у спогадах, документах та матеріалах» (з Миколою Шкрібляком).
Імпреза проходила на інтелектуальних вібраціях, із нотками гумору та, подекуди, суму, а розпочалася з обговорення книжки «Дідова правда», яка вийшла друком за кошти бюджету Івано-Франківської облради у Брустурівському видавництві «Дискурсус» в 2024 році. Своє видання Іванна Стеф’юк вже встигла презентувати в містах від півдня до заходу України — Одесі, Львові, Кам’янець-Подільському, Івано-Франківську, Снятині, Коломиї, Чернівцях, а сьогодні тут — на Косівщині, бо всім серцем любить свій край:
«За що я люблю Косів? Мій рідний Косів — містечко, яке показало Іванові Франкові правдивий гуцулский храм, місто відомої на весь світ мальованої кераміки, неймовірної краси музею. А як прийти на базар, то це місто-оркестр з мелодіями сирного коника, делікатної убері і яворівських ліжників.
Косів відкрила для себе дорослою. Це — фестиваль «Лудинє», «Гуцульська Світлиця», де творив геніальний Богдана Радиш, мистецтво неймовірного таланту Мирослава Радиша, світло і сила слова Василя Шкургана…
Та хіба можна перерахувати в одному, за що я люблю Косів?
Файно, що мене виховав Косівський район — села Кобаки та й Шепіт. Це правда окрема планета, а ми косівскі — трохи инчі. Косове, я тебе …фист люблю».
Історія дідуся письменниці та її спогади, пов’язані з ним, і дали назву книжці. «Дідова правда» — це 73 короткі прозові образки — 73 реальні історії про долю людей 1940-х — українців, євреїв, румунів, поляків, почутих від мешканців сіл Косівщини — Кобак, Рибного, Рожнова, Шепота і особисті історії з дитинства авторки. Образки відображають Україну в мініатюрі, бо тут — затоплена Бакота, долі військових УПА, родини, вивезені до Німеччини чи Казахстану, виживання під час Голодоморів. Сама авторка зазначає, що: «…це історія ваших теренів. Це дуже різні та здебільшого не знайомі межи собою люди, які тепер — сусіди у книжці з художніми образами».
У свою чергу присутнім було цікаво дізнатися, що «Дідова правда», яку презентує письменниця — це вже друга книжка, де єдиними повторюваними персонажами є її прадід Міхяло, прабабка Теклюся, дідик Митро, бабка Маріка, мама Маруся і тато Іван — люди, які виростили її в любові, в повазі до рідної землі, гуцульських традицій, літератури і про яких вона пише постійно і писатиме, поки дозволить Бог.
Учасники зустрічі насолоджувалися ліричною розповіддю авторки, читанням її образків, живою колоритною мовою, місцевою говіркою і мовби з нею, письменницею, потрапляли у гуцульській світ мешканців Карпат.
Творча атмосфера та піднесений настрій, що панували у музеї, підсилювалися емоційним проникливим словом письменниці. А розповіді-образки людських історій породжували думи про коріння родини, про малу батьківщину, Україну, де кожен віднаходив щось про себе.
Вікторія Яремин — завідувачка Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини (філія НМНМГП імені Й.Кобринського) подякувала гості за чудове спілкування в дружньому колі, в якому творчо почувався кожний і подарувала їй журнал «Гуцульщина і Покуття».
Іванна Стеф’юк, приємно вражена чудовою зустріччю з читачами своїх книжок, подякувала організаторці за запрошення в Косів — на рідну енергію місця, присутнім — за увагу: «Мій дорогий Косове, який кімує мене школяркою. Дякую вам, Вікторіє Яремин, за організацію. Було дуже настроєво».
Нове презентоване видання авторка подарувала директорці музею. Учасники зустрічі мали змогу придбати книжки з автографом І.Стеф’юк, зробити спільне фото на згадку про цей незабутній захід.
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
Світлини Вікторії Яремин, Марії Порох.
