Йшла весна зі мною

Ранньою порою, я ішов з тобою –

Мальовничим гаєм, берегом ріки…

Йшла весна зі мною, тихою ходою,

І співали птахи пісню залюбки.

.

І з тих пір до нині ще душа в долині,

Де її чарує… солов’їний спів.

Очі твої сині й кучері перлині…

Будять в моїм серці море ніжних слів.

.

Я без тебе, краю, не утіху маю…

За бугром… і сонце не таке… й зірки.

Образ твій скресаю, мрії випасаю…

Будемо з тобою – ми усі роки!

.

Квітень

  Вкрившись – сіроюфатою –

Ніч кивнула в млі… п’ятою.

День в зелені сів гринджоли…

  Загуділи – оси… бджоли!

.

Рань жбурляє цвіт-проміння…

На деревця… й на каміння.

Миті кличутьквітувати…

І дзвеніти… і співати.

.

Сяють, золотом під, лиця…

У зеленці – гай… травиця.

Творить час буття картини…

Без зупину… і рутини.

.

Поки – вранішні ще роси –

Най до рук йдуть пензлі, коси…

Спить не доля хай у раці!..

Кличе квітень всіх до праці.

.

Передсвітання…

День без злато-промінця…

Світ… тримаєкаганця.

Мляво блимають в млі свічі…

Блиски падають… у вічі.

.

Світосяйна – не доба!..

Нічка дивиться… в оба.

Має – зоряні – хоч очі…

Але брак є… духу мочі.

.

Сонце, ось, затопить піч…

Час, лучинкам, йти на січ.

Зірочок тускніють квіти…

Очки… взялися совіти.

.

Скільки б, нічці, не текти…

Від проблем – не утекти!

Стан пітьми на вже питанні…

Мить буття в передсвітанні.

Микола Собчук

м. Вінниця

.