«Синґлет Хіґса» – часточка Бога, яку герої повісті наполегливо прагнуть осягнути, сповідуючи принцип «позитивного мислення», вдаючись до практики трансфернінґу. Порушуючи екзистенційні проблеми, авторка не оминає подій в Україні, бойових дій на Донбасі, висловлює своє ставлення до них і навіть висвітлює картини квітучої України майбутнього…”
Книжка, яка інтригує
Даніела Андруш. Синґлет Хіґса. – Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2016. – 128 с.
Ритм життя сучасного суспільства шалений і божевільний. Події, які відбуваються навколо, залишають відбитки у нашому житті, болять незарубцьованими ранами, світять надією та сподіваннями. Інформаційний потік стає лавиною, який щодень накриває людину і заставляє мобілізовувати внутрішні сили, щоб віднайти чи втримати емоційну рівновагу. Книжка «Синґлет Хіґса» Даніели Андруш – своєрідний порадник і гід на шляху до гармонії з собою, змін «долі як окремої людини, так і цілої країни на краще».
Повість-мозаїка інтригує назвою, формою, авторством. І якщо зміст тексту вдається осягнути у процесі читання та осмислення прочитаного, то авторство не втрачає таємничості.
«Синґлет Хіґса» – часточка Бога, яку герої повісті наполегливо прагнуть осягнути, сповідуючи принцип «позитивного мислення», вдаючись до практики трансфернінґу. Порушуючи екзистенційні проблеми, авторка не оминає подій в Україні, бойових дій на Донбасі, висловлює своє ставлення до них і навіть висвітлює картини квітучої України майбутнього.
Жанрове визначення твору дуже влучне. Мозаїчність його структури забезпечують паралельні сюжетно-наративні рівні. Стосунки Аліси і Сергія, пошуки своєї «половинки» Назаром, доля Віри Павлівни висвітлюються на тлі розповіді про універсальну теорію, яка пояснює багатовимірність Всесвіту. Словами японського ученого Айку Міоцу письменниця розкриває смисловий центр твору: «Оця таємнича, містична частинка, яку називають синґлетом Хіґса, недарма дістала ще й назву «часточка Бога». Все тлінне, все матерія. Не зникає тільки інформація. Себто те, що в релігіях, езотериці, містиці називається «душа». Інформаційне поле Землі – її душа – складається саме з цих частинок. Однак серед науковців останнім часом побутує думка, що синґлет Хіґса має специфічний енергетичний заряд – «заряд любові» [С. 67].
Любов у повісті – незвична для сучасної літератури. Тут немає плотських утіх, не описано сексуальних оргій та жіночих рефлексій, які притаманні творчості значної частини авторок жіночої прози. У повісті – ідея великого, чистого, вірного кохання: Аліси до Сергія, Віри до чоловіка, який загинув. Справжньої любові у подружній парі прагне і Назар. Любов до творця, ближнього, до світу – запорука щастя. Усіх героїв твору поєднує прагнення знайти себе й свій шлях у житті, потреба змінити світ до кращого. Товариство Позитивного мислення допомагає їм об’єднати свої зусилля.
Письменниця передає думки, сумніви, переживання героїв, вдаючись до синтезу реальних картин їх буття із візуалізованими у снах та медитаціях, асоціативними уявленнями, які часом постають як одухотворення прадавніх національних архетипів. Найяскравішим зразком є візія української родини дохристиянських часів, яка піклується про своє дитя, вірить у силу Лади й Сварога, живе у гармонії з природою.
Екскурс у дохристиянські часи не випадковий: саме там авторка шукає пояснення тих подій, які відбуваються на Україні зараз. Читач усвідомлює, що не можна порушувати закону предків, зраджувати їх традиції, відходити від джерел духовності власного народу, бо тоді починається хаос і панування темних сил.
Принцип паралелізму спостерігаємо і на часопросторовому рівні поетики повісті. Описані події розгортаються у невеличкому місті, звідки родом Сергій та Назар, де живе Аліса, куди переїхала Віра, щоб працювати у центрі фототерапії «Зоряна Брама»; столиці України, де працює Назар; Японії, куди приїжджають головні герої на наукову конференцію у Токійському університеті. Акценти на яскравих художніх деталях, топосах, історичні екскурси додають розповіді правдивості, емоційно-настроєвих інтонацій.
Час у творі не лінеарний. Авторка веде мову про існування в одному часі «різних вимірів», паралельних реальностей. «Переходи з одних порталів в інші – зачинені, бо інакше людина збожеволіла б, якби побачила, що її оточує. Однак іноді ворота можуть відчинятися» [С. 87]. Образ воріт (брами) у повісті – наскрізний і символічний. Енергетичні поля дають можливість людині проникати в інші виміри. Саме так Сергієві вдалося зафіксувати «іншу дійсність» фотоапаратом із квантовою матрицею.
Незважаючи на вкраплення у текст цікавої науково-пізнавальної інформації, повість Даніели Андруш – художній текст, у якому виразно відчитуються авторські міркування про людину і її буття, психологію самотності і сутність почуттів, можливі шляхи до самореалізації й вершини досконалості. Запропоновані методика позитивного мислення, техніка медитації не є панацеєю від усіх бід і негараздів, але спонукають читача замислитися і подивитися на світ, на себе та власні проблеми по-іншому.
«Синґлет Хіґса» – книжка, сповнена любові й віри, якої так бракує більшості українців.
Тетяна Качак
м. Івано-Франківськ