Це найхарактерніші фрагменти думок з моїх книжок: «Пережите-перечитане», «Думки й діалоги щоденні», «В маленькій амфорі слова», «Про моменти життя, обійняті словами», «Ословленого світу таїна». Думка без життя, життя без думки мертві. Думка мусить випереджати дію. Оберігаймо, примножуймо думки рідної мови – це наше життя, життя громади. Будьмо правдомовцями, пильнуймо своїх слів, діймо у відповідності зі сказаним словом, оберігаймо рідну мову, бо «Арістотель вважав, що думка і мова відповідають одна одній, тобто, що зі структури мови можна дійти висновку щодо структури дійсності» (Марія Фюрст, Юрген Тринкс, «Філософія»).
Події сьогодення суголосні з думкою Декарта, що в політиці і релігії неможливі зміни. Релігія – річ соціальна і деякі конфесії, общини на службі мамони і прагматичного світу брехні. Обрядовірство!
Віра – річ індивідуальна. Віра – це цілісний комплекс наших знань і розуміння не бачених очима об’єктів; це те, що неможливо цілісно сприйняти з допомогою наших п’яти органів сприйняття навколишнього світу, до кінця зрозуміти й осмислити: «Власне, у сфері духовно-практичного знання в наочно-образній формі зафіксовано суто людський, персоніфікований образ світу, наповнений вірою, сумнівами, прозріннями, емоціями й інтуїцією, здогадками, ідеями та ідеалами, прагненнями й оцінками» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»).
У біблійний вік сталися великі трагедії людства, які повторюються в інших вимірах і по сей день. Це зумовило втрату людством поступу розвитку «ДУХОВНОЇ ЕВОЛЮЦІЇ»:
- «І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). А Екклезіяст ще три тисячі років тому проявив небачений песимізм: «Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка – у знавців, – від часу й нагоди залежні вони!» (9:11).
- «Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово» (Євангеліє від Матвія 15:6б). Бог був, є і буде, бо Він ВІЧНИЙ. «Народ християнський споживає тіло і кров Христа, але завжди хворіє на шлунок. Народ, що шанує Христа, споживає тіло боголюдини, упивається його кров’ю, але погано перетравлює, нерозумний…» (Григорій Сковорода, «Листи до М. Ковалинського).
- Політичні системи і деякі релігії побудовані на брехні: «Ваше ж слово хай буде: “так-так”, “ні-ні”. А що більше над те, то те від лукавого» (Євангеліє від Матвія 5:37).
- «Природні бажання мають свої межі… блуд – нескінченний» (Сенека, «Моральні листи до Луцілія», лист XVI).
- Людина народжена для праці, щоб радіти ділами своїми (За Екклезіястом). Праця, вдячність, заздрість! Вдячність – це почуття подяки за зроблене добро. «Подяку складайте за все, бо така Божа воля…» (Перше послання ап. Павла до солунян 5:18а). «Треба докладати всіх зусиль, щоб наша вдячність була якомога більшою» (Сенека, «Моральні листи до Луцілія», лист LXXXI). Один з авторів газети «День» філософ Андрій Баумейстер вважає, що вдячна, незаздрісна людина, яка радіє успіхами інших, може бути по-справжньому щаслива. Заздрість – хвороба душі. Якщо душа хвора, то і все тіло страждає від невиліковної хвороби. Щастя – це коли не стається того, чого не мало би статися, і тільки Бог може бути запорукою цього.
Мусимо усвідомити, що праця людини має бути на її благо, а не на руйнування природи – духовного й матеріального світу, в якому живемо. Ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Володимир Мельник у своїй книжці «Філософія. Наука. Техніка» стверджує, що «…відношення до навколишнього середовища, метою якого є збереження світу, а ціною та платою – перетворення внутрішнього світу людини. Споглядання потребує поєднання питання “що я повинен робити” з питанням “яким я повинен бути”». В наш час виховання, формування світогляду молоді є одним із основних засобів уникнення глобальної катастрофи: «Від Арістотеля до Томи Аквінського досконалістю вважали мудрість, що виникає з досвіду і стосунків з іншими людьми, через які доброчесне життя пізнається на прикладі. Ключ до нашої досконалості – не генна інженерія, а виховання ХАРАКТЕРУ» (Стівен Пост. У кн. Мічіо Кайку, «Фізика майбутнього»). Виховання характеру – людини ЛЮБОВІ!
Бог у людині, людина з Богом. Гадкують, що Україна переможе, бо з нами Бог. Україна переможе, коли ми будемо з Богом! Не завжди мудрий здатен збагнути всю мудрість мудрості. Тут найбільше важить не те, що пишемо, думаємо, а – що чинимо. Життя, як в Ісуса Христа, коли все – у всьому: «І виправдалася мудрість своїми ділами» (Євангеліє від Матвія 11:19б).
Алоїз Принц (один із найавторитетніших німецьких біографів нашого часу. Він є автором життєписів Германа Гессе, Франца Кафки, Ханни Арендт та інших) стверджує, що люди втомилися від вигаданих історій. Євген Баран у своїй книжці «З “Книги живих”» (Щоденникові медитації, афоризми. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2021. – 160 с.) стверджує: «Про досвід читання… Тепер мене не цікавлять історії людей. Мене веде історія душі… І нам все менше потрібно книжок-історій… Проблема, як завжди, у внутрішній готовності ходи». Саме про історію душі, про внутрішню готовність ходи розмірковує Богдан Чепурко у своїй новій книжці «Софія». Тож торкнемося деяких його думок. Автор книжки хотів би, щоб вищі сили вдихнули «у життя… безсмертя», розказали казку про те, «Що станеться завтра / Або не станеться ніколи». Він стверджує, що в нього своя філософія: «Треба все забути, щоб вона реалізувалась». Але ж це не так! Пам’ять – основа нашого розуму, і її потрібно оберігати, як зіницю ока. Наша пам’ять і знання здатні побільшувати наш Дух: «Ворушачи найпотаємнішими почуттями / У вогнищі святого Духа».
Дух – невидима енергія ідеального вакууму, з якої Бог (Сам нею будучи) усе творить. Про це свідчать і Біблія, й найновіші досягнення науки. У книжці Мічіо Кайку «Фізика майбутнього» є розділ «Нанотехнології» (Все з нічого?); за Луї Пастером, – «Значення безмежно малого безмежно велике». Вчені на початку 90-х минулого століття дійшли висновку, що ідеальний вакуум володіє колосальною енергією. Як її освоїти? Чи може її задіяти Той, що створив усе і всіх?! Чи здатні ми це бодай зрозуміти?
У кожній живій істоті, як і дереві, рослинці (яким чином вони мислять, ми не знаємо і не маємо змоги дослідити доступними методами), є невеличка, крихітна частинка Божого Духу. Різниця між людиною і твариною полягає в тому, що людині даровано здатність наповнювати свій мозок знаннями і мислити, творити, примножуючи цей Дух; тварини ж отримують для життя Дух із базовим вмістом запрограмованих інстинктів. Тварина дивиться під ноги, а людина все ж таки (хоч інколи) споглядає на зоряне небо. Якщо цього «інколи» буде більше, тоді й духовність людини зростатиме. Дух людини не щезає, не розчиняється у Всесвіті, а осідає, записується на Божих носіях пам’яті: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Екклезіяста 12:7). Накопичуймо ж дух нашого єства, інформацію мозку, яка слугує вічності, акумулює енергію для нашого вічного майбутнього. Усе – в одному реченні незбагненної правди!
Також хочеться думати й думати над рядками вірша Михайла Ситника (1919–1959), які Тарас Салига цитує у своїй статті «…Важким я колосом устану із грудки рідної землі…» («Українська літературна газета», № 1 [293] від 15 січня 2021 року):
Коли я дивлюся на розп’яття
в самоті тужливій і безлюдній,
то мені душа говорить,
шо Спаситель із хреста свого
й на хвилинку не сходив…
Людству так і не вдалося зняти Ісуса з хреста його мучеництва, воно й досі продовжує споглядати духовний світ через затемнені окуляри, поширюючи таке своє спотворене бачення собі на згубу. Мусимо сіяти зерна думок і знання, щоб література стала засобом художнього пізнання світу, а слово поезотворення зорило духовністю. Будьмо самі собою – вартими вищого поступу слова правди, вічності. Ми суть те, чого не розуміємо, якщо не примножуємо своїх знань… Для того, щоб жити, людина мусить навчитися думати! Мислителі стверджують, що суспільство емоційно вигоріло й не здатне мислити:
НА ХРЕСТІ
…………………..
А люд як люд:
……………………………
сліпа молитва кожного…
…співаємо осанну
Не-знятому-з-хреста.
Любов Бенедишин, «Дарунок Сізіфа»
Живемо в хаосі одиничок і нулів. Сучасна молодь схильна до читання строгих, спрощених текстів, бо в інформаційному переситі (в день людство одержує 5 ексабайтів [5*10^18] інформації) не знаходить часу для читання високого, яке вимагає надзусиль душі і серця. Від цього й усі наші проблеми: людство втрачає здатність мислити, критично мислити.. У книжці «Майбутнє, якого ми прагнемо» (Упорядник і відповідальний редактор Вахтанґ Кебуладзе. – Темпора, 2020) Володимир Єрмоленко стверджує: «Просвітницька апокаліптика вказує на те, що людство безнадійно тупіє, ми живемо в епоху тотальної деградації, і людство самоліквідується від тріумфу масової глупоти».
Що Бог є, я знаю. Для мене це не віра, а – Абсолют. Усе створене Богом й наділене часточкою Його Духу – мовчить про таїну буття й прийдешнє…
Співпраця з Божими намірами – найвище щастя. Але чи завжди ми вміємо їх відчитати? Видається, що на якомусь етапі нашого поступу відбувся збій… Пам’ятаймо твердження Івана Пулюя, що «Бог стоїть за тим, …за ким культура і цивілізація!», бо місія України, українця нести світові дух правди, щоб оживити змертвілу суспільність до життя:
Як ти українець – готов будь на жертву,
Готуйся щодня на розп’ятття:
Ми духа несемо в колоду півмертву,
А нам в нагороду – прокляття!..
Іван Огієнко. У кн. Миколи Тимошика «Запізніле вороття»
Слава Україні!!!
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів