Любімося

Між християнськими найвеличнішими, найсвітлішими чеснотами – віра, надія, любов – остання найбільша між ними.

Адже ж сам Господь чітко та розуміло нам заповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Луки 10, 27). Три людські життєві чинники – душа, серце і розум – повинні бути задіяні нами в цьому містичному й сакральному процесі любові.
Христос з любов’ю понижує себе до нас, смертних, і закликає не лише любити Його, але й свого ближнього, ба навіть неприятеля чи образника свого: «А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро робіть, хто ненавидить вас, і моліться за тих,хто ображає вас і гонять» (Мф. 5:44).
У цьому запашному саду любові ми передусім любимо нашого Творця й просимо Його щомиті про прощення брудних гріхів наших. Однак, не прощаючи їх своїм кривдникам, в очах Божих постаємо як лицеміри та фарисеї: «І коли ви стоїте і молитеся, прощайте всіх, що проти когось маєте, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам ваші гріхи» (Мк. 11:25).
Святий апостол Павло цілу тринадцяту главу першого послання до коринтян присвятив своєму баченню і розумінню любові, цьому завше трепетному, свіжому та безкорисливому почуттю людини. Так, він зауважує з цього приводу: «Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається» (1 Кор. 13,).
Далі апостол підкреслює, що любов завжди гречна, не гнівається, має тільки чисті думки, тішиться правдою, терпелива й щоденно надіється, сподівається всього – любов вічна.
Любімося, прощаймо один одному, будьмо з Богом, слухняно виконуймо Його прохання й заповіти. «Утішайся Господом, і Він виконає бажання серця твого» (Пс. 37:4).

Зиновій Бичко, член НСЖУ

Давайте, і вам буде дано; мірою повною, так що навіть буде пересипати через край, вам буде відсипане, бо якою мірою відміряєте, такою відміряють і вам. (Лк. 6:38)