12 жовтня 1492 року. Імпровізований діалог про глобальну подію.
– Ти знаєш, що сталося 12 жовтня?
– Ой, та цілий день лило з неба.
– Я не про сьогодні.
– І вчора дощ йшов.
– Та ні, що сталося понад п’ятсот років тому!
– Знайшов, що спитати. Певно, знов якусь америку відкриєш.
– Не якусь, а саме ту єдину, яка була Західною Індією, а стала Північною і Південною і Новим світом.
– Хм. Майже, як квартал у Тернополі.
– Ти вмієш знайти аналогії. Ти би скільки часу добирався з центру у Новий світ?
– Залежно, що і коли би під’їхало. В середньому, пів години – сорок хвилин.
– А Христофор Колумб понад десть років добирався до омріяного Нового світу. Є дві версії, звідки він дізнався про інший шлях. Більш поширена – його друг астроном і географ утвердив Христофора у думці, що планета – кругла, а не, як вважали різні невігласи, пласка. З 1453 р. шлях в Індію через Близький схід став майже неможливим – через захоплення турками Константинополя і припинення існування конкурентної, але християнської Візантії. Залишалося обминати Африку, тоді ще невідомим океаном.
– Це так, якби не було моста на Дружбу, і треба було йти в ТНЕУ попри Микулинецький цвинтар і повертати до «Берегині».
– По твоїй аналогії, Колумб вибрав плисти навмання через став. Але зваж, що із замку ні в підзорну трубу, ні в бінокль не було видно готелю «Галичина».
– А менш популярна версія?
– Тут не обійшлося без тамплієрів!
– Ого! В час Колумба?
– Після знищення ордену тамплієрів, ті, хто врятувалися від переслідувань, утворили орден Христа. Христофор одружився у 1470-х роках, його тесть мав близьке відношення до нео-таплієрів. Останні ж зберігали таємні відомості про шлях на захід океаном або й знали не про Азію, а про Інший світ.
– Майже паралельний.
– Майже, бо загалом, ніхто в обох світах не знав про існування іншого світу. Незвичний мореплавець із дивною пропозицією оббивав пороги влади і багатіїв у рідній Італії – містах-державах, у Португалії, Іспанії. Він побував і у Гвінеї, і в Ірландії та Ісландії, набрався досвіду і підтверджень про певність свого шляху, думав емігрувати у Францію, але в 1492 р. іспанська королева Ізабелла згадала про ризиковану, але цікаву ідею. Врешті, 3 серпня 1492 р. 90 чоловік його команди відпливли з на трьох невеликих кораблях-каравелах, є версія і про чотири кораблі. І ось, 12 жовтня, після тривалих штилів і штормів, надій і розчарувань, спроб бунтів і запевнень, вартовий на корзині найвищої грот щогли побачив землю. Це був острів, названий Сан-Сальвадором, а пізніше – Уолтінг, Багамського архіпелагу.
– Я б хотів на Багами. Був би тут героєм, як він.
– Не спіши з геройством. В Іспанії дон Христофор і «адмірала морів і океанів» – національний герой В Іспанії, хоч і помер у забутті і бідності, а в деяких країнах Південної та Центральної Америки, предки корінних народів – загарбником і окупантом.
– Як у нас москалів і всяких «героїв», в честь яких були названі вулиці і міста.
– І в цьому є певна аналогія. Але москалі йшли до нас заграбувати Україну, а Колумб – досягнути Індії. То вип’ємо індійського чаю, сидячи за американським комп’ютером.
– За Колумба!