Оповідачка цієї історії – пані Наталя. А почалося усе з бесіди про гроші. Нині особливо їх чи не всім бракує – кожен шпарівний на кожному кроці. Наталя – жінка розважлива, мудра, працьовита. Грішми не розкидається, їх не тринькає. Не в її натурі брати гроші в борг.
У житті як на безмежному лану, воно гейби направду виткане зі світлих і темних смуг. Однак завше треба лишатися оптимістом, про все просити у Всевишнього та щиро бути Йому вдячним, навіть за дрібницю з дрібниць.
Запросили Наталю на частування з оказії дня народження. Гроші на свято ще мала. А до зарплати лишалося днів зо п’ять. Треба отже, як говориться в народі, тугіше зав’язати пасок… Що поробиш!
Прийшов день народин. Жінка причепурилася, придбала букет і чекає на зупинці автобуса. Було безлюдно. Ненароком глипнула під ноги. І справді диво. Біля неї лежить двосоткова купюра. Леся Українка пильно дивиться на неї.
От як бува в житті – хтось губить, а хтось знаходить. Така філософія грошей. Здебільша знаходить потребуючий. Господь знає думки кожного. Навіть швидше, ніж про щось подумаємо.
Отже, будьмо завжди на оптимістичній хвилі, менше хвилюймося. «Не журіться про завтрашній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи» (Матв. 9, 34).
Зиновій Бичко, член НСЖУ