Де вища правда, у якій із книг –
Щоб я її перечитати встиг?..
Микола Петренко
Думки-діалоги, ширення думок, поліфонія рідного слова, слово самобутності людини, величі і єдності України, дієве слово нашого порятунку, слово ж гуляє думками пам’яті, бо й думка має здатність полинути до чесного слова Миколи Петренка…
ТРУДНИЙ СПОЧИНОК ТВОРЦЯ*
Ми що – із духу? Ми – із плоті?
Дива непізнані, дива:
Світ плине на автопілоті:
Бог створив і спочива.
Та ні – він творить! Творить душі!
Глибінь висот – бо то СЛОВА.
Хай світло думки пітьму крушить,
І над осмисленим сія,
І хай у мудрім небі кружить
Життя і Правди течія!
І це поезія Миколи Петренка. В його слові – цілісність людини, поета, який дарує нам поезію класичної ясності, осмислюючи минувшину й тривожне сьогодення з духовного й творчого досвіду свого життя. «Хай світло думки пітьму крушить», бо в житті й у світі немає дрібниць – усе тут важить:
Хіба не диво – квітка і бджола,
Мозольний труд, в якому зріє колос?
Микола Петренко
Я думаю, що БДЖОЛА, яка сидить на квітці й, помираючи, приносить людині користь – СИМВОЛ МИРУ. Українцям необхідно домогтися якнайповажнішого впровадження цього символу у своє традиційне життя, зробити його взірцем для всього світу!
Пам’ять не має права старіти, бути забутою, щоб не переривалася духовна нитка цілісності роду, України. Вже сивочолими зрозуміємо, яке то щастя, коли хтось думає про нас, молиться за нас і поєднаний з нашим серцем невидимою духовною ниткою життя.
Поет жив СЛОВОМ, був правдомовцем, пильнував своїх слів, щоб вони плодоносили правдою, добром, любов’ю, діяв у відповідності зі сказаним словом, оберігав рідну мову, будучи переконаним, що поезія – вище існування мови…
—————————————
*Замість рецензії на книжку Богдана Дячишина «Думки й діалоги щоденні».
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Leave a Reply