Якою мовою молитися до Бога? Це питання вічне в історії людства. Звичайно, усі скажемо, що наймиліше рідною мовою. У Біблії, правда, натрапляємо аж на чотири ключові місця на підтримку інших мов. Це послання святого апостола Павла до римлян (8, 26), його ж перше послання до коринтян (14, 4-17) і до ефесян (6, 18), соборне послання святого апостола Юди (1, 20). Послання до ефесян і послання Юди акцентують на молитві, єднаній зі Святим Духом. Однак ці місця нітрохи не стверджують існування специфічної молитовної мови чи підтримують звернення до Господа чужими мовами.

Тільки в посланні до коринтян (14, 4-17) у 14 вірші апостол Павло зауважує: «Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а розум без плоду!». Як видно, нема окремої мови молитися, а святі отці Церкви обстоюють рідну для молільника мову. «Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.» (1Коринтян 14, 15 ). Рідна мова породжує національне мислення. До Господа треба звертатися мовою, якою мислиш.
Митрополит Іларіон (професор Іван Огієнко) говорив, що Церква – жива душа народу, яка його робить нацією. Церква мертва без рідної мови, тому до Бога треба уповати лише своєю рідною мовою. Правда, сьогодні певні структури безпідставно називають українську мову «неблагодатною». А наша мова направду стає сакральною ще з часів Нестора Літописця. Перший у сучасній українській мові твір про життя святих Бориса і Гліьа, християни по-праву називають акафістом Холмській Богородиці.
Аби рідна мова в рідній Церкві вічно звучала боролися Тарас Шевченко, Іван Франко, Іван Огієнко, Маркіян Шашкевич, Богдан Лепкий – сотні українських письменників. Прекрасні рядки про неї лишив Юрій Шкрумеляк: Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу.
Нашу рідну, нашу власну.
Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.
Отже, наша українська мова у смутні часи воєн і розрухи рятувала народ і його Церкву від знищення. І сьогодні вона божественними хорами прославляє триєдиного Бога, Пресвяту Богородицю й усіх святих угодників Божих у вільній християнській нашій Церкві.

Зиновій Бичко,
мовознавець, НСЖУ,
місто Львів