Посеред бойківських розлого-квітучих полонин у місті Турка живе та працює лікарем од Бога пасіонарна пані Віра Герич. Харизматична, шляхетна і направду людяна бойківчанка містично тут творить-гаптує довжелезний обрус своєї неповторної долі. Здається, стрункі й розлогі карпатські смереки тчуть небачені узори її напрочуд подвижницького поступу-життя, що невдовзі досягне 80-річного рубежу.
Господь, імовірно, має два чудесні виноградники – небесний і земний. У небесному трудяться її коханий чоловік, Дионізій Герич і вічно люблячий син, Ігор Герич. А вона тут, у земному, не покладаючи рук, у праці долає хвилини-години-роки для того, аби принести людям щастя і здоров’я. І милостивий Ісус дає їй нечувану снагу, житейські сили.
Усе, без перебільшення, кипить в її руках. Скрізь відчувається рука господині. А доглядати пані Віра має чимало – город, синочків сад і чудовий ставок, над яким так любив мріяти Ігор Герич.
Не впадає у відчай ніколи незламна духовно Віра Василівна. Годинами можна сидіти і слухати її ніжний, теплий і лагідний голос, дивитися в її м’яко жіночі, глибокі й розумно бездонні очі, що постійно струменять добротою, щирістю та любов’ю.
Про що б не говорила співбесідниця – завше вінком її роздумувань є глибока й сердечна подяка Всевишньому, надія на Його доброту та чоловіколюбство.
Напередодні її Уродин побожно складаємо в молитві долоні і благаємо милосердного Бога, аби ця стоїчна Жінка ще довго топтала ряст у здоров’ї та Господніх ласках! Бо вона ніколи не забуває вічних слів: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться» (Матв. 6, 33).
Зиновій Бичко,
член Національної спілки журналістів України,
місто Львів