У тяжкі чорні смуги життя, коли людина сохне в часи турбот, страху, страждань, смутку хвороби й виснаження – вседно є двері виходу з цього, здавалось би, безнадійного стану.
Тут допомогу можна знайти насамперед у молитвах на різноманітні прошення, в читанні Євангелії, псалмів, у зверненні-зідханні до Святих. Щирий, теплий, в надії та відкритий стан людського серця, очищеної душі – усе це творить чуда…
Не сходять з мене думки про наші щоденні житейські гріхи Про нашу гординю, захланність, заздрість, гнів, лінивство, ненависть, незгоди. Із самих начал нашої державності ми гриземося, ворогуємо, дробимося. Між нами панує міжусобиця, чваньство, лицемірство…
Здається, як співається в псальмі, покинув нас Творець. Однак і тут є також вихід. І це теж – звертання до Господа. Тим, хто практикує безнастанну молитву, нехай просять Господа за кращу долю свого народу. А слова “Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти. Дай йому волю, дай йому долю, дай доброго світу, щастя дай, Боже, народу І многая, многая літа” нехай стануть для усіх нас християн-українців щоденною і ранішньою, і вечірньою молитвою! І нас Бог доконечно вислухає.
Зиновій Бичко