Уже прошуміли роки, як ті води після повені, коли згадується отака оказія… Я ще працював у Тернопільському державному педагогічному інституті імені Володимира Гнатюка, про що маю теплі та щемливі спогади, бо й понині лишилися щирі стосунки із друзями й колегами по праці.
Якось телефонує проректор інституту Олександр Полісаєв і просить, аби на прохання директора Тернопільського пивзаводу я придумав назву пива нової лінії. Я в той час працював над докторською дисертацією про лексику наддністрянського говору, у склад якого входить і опільський діалект, який займає західну частину Тернопільщини.
Порадившись із своїм другом доцентом Мирославом Юрківим, дійшли одностайної думки, що найліпшою назвою нового живого пива радше буде назва «Опілля».
Отже, наша пропозиція і стала брендом відомо в Україні та у світі, безперечно, корисного, смачного й улюбленого для багатьох пивних гурманів напою. Не претендуючи на світову книгу рекордів Гіннеса, все одно лишається світлою смугою в минулому житті нашому цей добрий штрих у причетності нас, українських філологів-мовознавців, до народження популярної нині назви – пиво «Опілля». Тим ми й гордимося.
Зиновій Бичко,
член НСЖУ, місто Львів