Народні примовки, поговірки, вислови Холмщини. /Автор-упорядник М. Дмітрух //. – Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2011. – 52 с., іл.
До книги “Народні примовки, поговірки, вислови Холмщини” увійшла фольклорна спадщина української людности села Обша Білгорайського повіту Люблінського воєводства (нині Польща), яку зібрав й упорядкував художник і педагог Микола Дмітрух (Ґмитрух). Іскринки народної мудрості холмщаків розміщені у тематичних розділах, зокрема, “Духовне”, “Добро”, “Зло”, “Життя-буття”, “Мудрість”, “Праця”, “Родина”, “Смерть” і т. ін. У них відображені високі християнські і моральні принципи українців Холмщини, щирість і відкритість, спостережливість і принциповість, доброта і вимогливість, любов і ненависть у всіх проявах життя-буття на своїй історичній батьківщині – Холмщині.
Народна мудрість Холмщини
Відрадно те, що село Обша Білгорайського повіту Люблінського воєводства (нині Польща) стало тою духовною криницею народної мудрості Холмщини за посередництва роду Дмітрухів (Ґмитрухів). Споконвіку на цій землі жили українці, що дбали не лише про рідну землю, обробляючи і доглядаючи її, але й плекали національні традиції, культуру, мову… Така атмосфера панувала до масової депортації усіх холмщан, як і лемків, надсянців, підлясців у 1944-46 рр. із кревної землі на схід (до УРСР) і на захід сучасної Польщі, яка завершилась антилюдською акцією “Вісла” 1947 р., що стала трагедією для усього українства Польщі.
Після депортації сім’я Дмітрухів (Ґмитрухів) пережила чотири переселення в межах УРСР. Перше: 1945 – на Запоріжжя, друге: 1946 – на Тернопільщину, третє: 1950 – на Миколаївщину, четверте: 1971 – на Тернопільщину. Через малограмотність і недбалість чиновники спотворили у новому рядянському паспорті саме їхнє прізвище на “Дмітрух” (1947 р.). Так зникла у ньому родоначальна буква “Ґ”. Вочевидь, змінилась і доля.
Саме там, на півдні, у селі Краснопілля, у родині Євдокії та Антона Дмітрухів (Ґмитрухів), 1954 р. народився син Микола.
Атмосфера сім’ї, в якій він виростав, була, такою, як і в усіх вихідців із Холмщини, де культивувалася народна духовна культура, а це, передусім, пісня, перекази, легенди, казки, приповідки, а ще – християнські цінності життя, любов до кревного краю прадідів… Але завше зривалась фраза у когось із старших: “А пам’ятаєш, як то було вдома…” Допитливий Микола завше вслухався в звучання рідного мелосу. І лише значно пізніше, коли уже закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва, став членом Національної спілки художників України, живучи у Тернополі і спілкуючись із такими ж депортованими українцями із Польщі, зрозумів смисл сказаного колись батьком Антоном “Як то було вдома…”
І раптом саме через Миколу відбулося оте дивовижне Богодіяння: зафіксування народних перлинок на папір. З одного боку, видається дрібничкою, а з іншого – духовним подвигом. Микола Дмітрух (Ґмитрух) не лише зафіксував народні примовки, поговірки, вислови, які чув від матері та батька, але й відтворив діалектологічні особливості мови Холмщини, а це уже робота дослідника. І треба зазначити, що, як правило, за таку роботу береться великий авторський колектив спеціалістів солідних наукових інститутів, а тут одна людина потрафила взяти на себе таку надважку ношу. Із уже матеріалізованого народного епосу у цьому виданні можу засвідчити, що Микола Дмітрух (Ґмитрух) справився із роботою на “відмінно”. Він увесь спектр народних перлин методологічно розділив на окремі розділи-теми, зокрема: “Духовне”, “Добро”, “Життя-буття”, “Зло”, “Мудрість”, “Праця”, “Скупість”, “Родина” і т.д. А крім усього іншого, відобразив за допомогою транскрипції правильне прочитання тих чи інших слів холмським діалектом, що дуже важливо. Микола опрацював народні перлини не лише як фольклорист, але й як мовознавець. І, як підсумок, його праця має уже ту документальну форму, яка, без сумніву, буде високо поцінована спеціалістами столичних фахових інституцій. А якщо говорити по-простому, то ця дослідницька робота Миколи Дмітруха (Ґмитруха) – це народна докторська дисертація, яку він написав під “науковим” керівництвом своєї матері Євдокії. До речі, вона і проілюструвала своїми художніми роботами цю книгу. Якщо родина високодуховна, християнська, талановита, то вона залишає яскравий слід у народній скарбниці України. У цьому ще раз переконуєшся, аналізуючи творчий доробок родини Ґмитрухів, а особливо, взявши до рук цю книгу “Народні приповідки, поговірки, примовки Холмщини”, матеріали до якої зібрав і упорядкував художник Микола Дмітрух (Ґмитрух).
Володимир Барна,
член Національної спілки письменників України
