Цю, вже не першу, презентацію літературно-мистецької творчості суто молодих авторів відкриває інформаційно-закличне слово «Будуймо фортецю духу!» головного редактора журналу Юрія Коваля (йдеться про високу культуру включно з високою потребою передплачувати «Дзвін» та деякі інші часописи).

Поезія: добірки Володимира Віхляєва, Віталія Рибка, Ірини Сажинської, Анни Ютченко, Ярослава Фульмеса, Андрія Баглика, Соломії Гусак, Микити Рижиха, Соломії Чирської, Ольги Сокол-Торської, Меланії Богонос, а також уривки з поеми Овідія «Ліки від кохання» (переклад і коментар Ростислава Ханаса).
Проза: повість «Вирок Міри» Юлії Чернієнко, «Оповідки з маршрутки» Юрія Мартиновича, уривок із роману-фентезі «Боги, як діти» Маркуса Гріна, новели-образки-казки-роздуми Андрія Омельницького, Івана Покотила, Вікторії Кульчицької-Вовчко, Яни Науменко, Софії Байдюк, Марії Перепічки, Артура Дроня, Ганни Звонок, Олени Дмитерко, Олександра Ганушевського.
Літературознавство, театр: статті «Єлизавета Старинкевич [1890–1966] – життя та погляди перекладача й літературознавця» Анни Зінченко, «Джеймс Джойс в українських перекладах» Марії Бондаренко, «Вірш-дороговказ [«If» Р. Кіплінга] для багатьох поколінь» Валерії Хасхачик; розмова Устини Вовк з актором і режисером, Шевченківським лауреатом Андрієм Водичевим («Штучно створити ˮперсонажаˮ неможливо»).
Про відродження предківського здоров᾿я й бойовитості пишуть Алла Жигадло («ˮХорсˮ: бійці мають стати воїнами»), Осмир («Залізна бартка»).
Наталія Поліщук, Катерина Бішарєва знайомлять із творчістю п᾿ятірного гурту художниць «Рефлекторний взаємозв᾿язок» при студії Едварда Міляра. Художнє оформлення – роботами гурту, графікою Лідії Трохим.
П. С. Щодо поезії: тенденція до певного вирівнювання вікової й ідеально-літературної амплітуд (передовсім вірші Віхляєва, Ютченко).
Щодо прози: уміння переймати й розвивати найкраще в царині динамічного чтива (Чернієнко) та «всесвіту в собі» (Ганушевський); брати реальність і традицію як витвір (Мартинович, Покотило); нестандартно мислити (Байдюк).
Щодо іншого: талановита серйозність в осягненні світової класики, в тому й модерну, через переклад і літературознавче трактування.

Богдан Смоляк