Фарина І. Криничарі: рецензії/ Ігор Фарина – Житомир: ТОВ “Видавничий дім” “Бук-Друк”, 2024.– 76 с.
У назвах своїх рецензій журналіст, письменник і літературний критик помітно вживає слово “душа”. І робить це, коли пише про поезію та прозу. Він означує ним глибину мислення в текстах, наче вростанням коріння у землю гіллястого дерева. Мовлю про чергову книжку рецензій невтомного літературного трударя Ігоря ФАРИНИ “Криничарі” зі свічечкою над буквою “і”.
Лаконічність з її усепросторовістю думок знаково підтверджена в оформленні обкладинки репродукцією картини народного художника України Богдана Ткачика: криниця, звідки можна черпати воду, що нуртує з джерел. Тому, мабуть, не випадково й “душа” в заголовках, і криниця з цямринням, і свічечка над літерою “і”. Це та триєдиність сакральності, що сповідують Ігор Фарина, Богдан Ткачик і автори рецензованих видань. Вона – наче розписи в церквах, створені й реставровані Богданом Ткачиком, наче святі іконки, які він виготовляє для українських захисників як обереги у боях на фронті з москалями.
Наскрізно проглядає душа як Божа благодать з творів, прочитаних і чесно поцінованих сумлінним рецензентом. Їхні назви підсилюють значущість християнських перехресть на роздоріжжях зневіри. “Нелегка доля омальвленої душі”, “Промовляння зболеної душі”, “Рівновага душі – закоханість у ріднизну”, “Коли душа стає на герць із буднями”, “Двокнижжя, яке живить душу”…
Ця тоненька “синя книжечка” вібрує оригінальним стилем, упізнаваним за стислими розмислами над творчістю авторів книг, захоплює розмаїттям мови з вкрапленнями її стародавніх слів.
Рецензії Ігоря Фарини навряд чи можна сплутати з іншими. Вони вирізняються вдумливістю прочитаного, мають майже діалогове розмірковування і спонукають до вдосконалення у майбутніх книгах. Їхній виважений тон без надмірних літературознавчих термінів додає впевненості творити краще без обмежень. У них закладена внутрішня потреба до осягання розвитку нового. Літературний критик будує свої художні розмови з авторами книг так, ніби разом обговорюють написане ними, доповнюють один одного суголосними думками. Буває, навіть професійно сперечаються у словесних варіаціях. Але завжди досвідчений рецензент залишає публічний простір для оцінних суджень спорідненим колегам з їхніми доповненнями чи запереченнями.
Сприяють цьому знання літературного процесу, професійна обізнаність і шалена працелюбність. Унікальна художня цінність рецензій Ігоря Фарини ще й у тому, що він сам пише чудові прозу й поезію. Я зачитуюся ними, як і його літературними пародіями, що допомагають читачам відділяти зерно від полови, а також гасити запал графоманів.
16 рецензій, уміщених у книжці, раніше були опубліковані в літературно-мистецьких друкованих та електронних виданнях, окремі й у журналі “Золота Пектораль”. Це надає заслуженого визнання обраних для прочитання творів із реаліями філософії життя, його осмислення в слові та образі, зацікавлює метафоричністю сприйняття світу й навколо нього.
Дле мене, авторки художньо-публіцистичного проєкту “Війна хрестами чорніє”, зріднені рецензії на тему оборони України від зайд імперської росії, зокрема “Промовляння зболеної душі” про книгу поезій “Праведна битва” Галини Кухаришин. Воєнне лихоліття диктує згущену образність, як наприклад, у віршах названої збірки: “Чорніють шрами, мов облямівка”, “Встромила в серце пазурі війна”, “…не знайдешся серед живих, то вигризу навіть у смерті…” з присвятою братові, котрий зник безвісти під час виконання бойового завдання у російсько-українській війні. Болем просякнуті й такі рядки: ”Ангел запише на чистій сторінці: закатували, бо – українці”…
Майже всі рецензії, що є в “Криничарах, читала в інших виданнях. Але ще раз пройнялася їхніми професійними й виваженими текстами для увиразнення посутнього в літературному сьогоденні. З повагою ставлюся до письменників з досвідом і тих, хто розпочинає свій творчий шлях. Ось імена, кого об’єднали “Криничарі”: Валерій Хмелівський, Володимир Шевчук. Олена Ходюк, Галина Кухаришин, Геннадій Щипківський, Катерина Тихонова, Наталія Ковалик, Любов Бенедишин, Ольга Яворська, Юрій Грешко, Олег Клименко, Іван Потій, Олег Смоляк, Юрій Заєць…
У “Криничарах” є рецензія і на книгу інтимної лірики “Вино любові” знаного письменника й художника, лавреата численних міжнародних літературно-мистецьких премій мого земляка з Івано-Франківщини Ярослава Савчина – “Відчуте в нетлінному запаху губ”.
Цікаве за художньою оцінкою прочитання автором збірки рецензій моєї книжки есеїв “Дзвін у храми серця” – “Рівновага душі – закоханість у ріднизну”.
У виданні “Криничарі” немає звичних передмови чи післямови, в яких ішлося б про автора. Є лише анотація з одного речення. У творчих колах Ігор Фарина відомий багатьом творцям слова і без додаткових інформацій про нього. Вони знають, як він пише і про що. А пише він добре, з поваги до тих, чиї твори рецензує, і до самого себе. Ігор Фарина дорожить своїм професійним ім’ям і всіма престижними літературними відзнаками, яких удостоєний за багаторічний творчий розвиток української літератури.
Оксана РОВЕНЧАК.
Лавреатка премії НСЖУ “Золоте перо” та міжнародних літературно-мистецьких відзнак ім. Пантелеймона Куліша, Олександра Довженка і Франца Кафки.
• Книга рецензій Ігоря Фарини “Криничарі”.
Світлина авторки.
Leave a Reply