Надія Гаврилюк. Невтрачене колишнє: вірші – Київ: Ярославів вал, 2021. – 96 с.
“…І ми були щасливими, як діти,
Що не здаються смутку на поталу.
А час спливав то швидко, то помалу…”
Ця книжка – про вселенську любов і нескінченні мандри хаотичною стихією часу. Із теплотою в серці в одному зі своїх інтерв’ю Надія Гаврилюк назвала цю збірку “поетичним альбомом”: як у альбомі, тут сторінками розкидані яскраві й неймовірно кольорові спогади, насичені вселенською любов’ю і жагою подорожі. Подорожі в часі.
Назва альбому – “Невтрачене колишнє” – відсилає нас до минулого, що не минуло. Мотив часу – наскрізний і неймовірно важливий для осмислення складних екзистенційних питань, які авторка порушує у збірці. Тут час набуває пливучої форми і скрапує, немов дощ (“Ловити дощ обличчям і губами // Не оминати жодної калюжі… Минуле нам ніхто не надолужить…”), чи мов рідке світло дня (“День, як персик медовий // Скрапує тихо на землю…”), чи кришиться, немов папір (“У затишку вечора, у тиші дому // Читаєш книгу давно відому: // Сторінки жовті, кришаться хлібом…”). Стихія нестабільної форми, яка легко розпадається на дрібні частинки і губиться. Вона завжди скінченна і хаотична. Однак лірична героїня не прагне підкорити її собі, натомість мандрує її плином:
“…Мені хоча б вільних днів кілька.
Здійснила б мандрівку в минуле,
Я там своє щастя забула…”
(“У Львові”)
“Приймай усе, як дар: тривалий штиль,
Найбільшу тишу та найменший шерех,
І хвиль мереживо, що набіга на берег,
І на піску розсипаний бурштин.
(“Дар”)
“Кімната… карта на маленькому столі
Розгорнута, і спогади пливуть
Про місто те, в якому не живуть…”
(“Співають дзвони”)
Кожна поезія – це намагання знову пережити момент “тут-і-зараз”. Втім, досвід ліричної героїні не обмежується людським, – він загальнолюдський. Вона переживає минуле з прадавніх часів і також відновлює в пам’яті момент “тут-і-зараз”. У поезії “Стрежев (Чорнобиль)” вона згадує (!) топос крутих берегів-стрежів, “де князь, бува, за звіриною стежив, чи рибу з рік ловив, немов апостол”, і хронос походу князя Всеволода чи полювання Ростислава Рюриковича. Лірична героїня бачить народження прадавнього міста очима янгола: “Бо засвітилася тоді зоря Полин, яка зірветься по восьми століттях”. Біблійний образ зорі, що засвітилася, концентрує в собі всю екзистенційну насиченість образу живого міста. Чорнобиль – прадавня непорочна природа, тут вирує життя. Чи не вперше ми бачимо образ непідкореного, непонівеченого, неспаленого і незагиблого міста Чорнобиль.
Тут-і-зараз лірична героїня переживає і загальнолюдський досвід, прив’язуючи до хронотопу історіософський погляд на людство:
“Цей ранок – відкрита рана,
Мак у небесних волошках.
Ця днина в хрестики вбрана –
Коли б їх менше хоч трошки.
Коли б простелився гладдю
Шлях крізь жита в це літо…
Ми пам’ятаєм докладно –
Батьки просили вціліти.
Долі – пшениці стиглі,
Їх поспішають вижати.
Вечір… Чи все ми встигли?
Кохані благали вижити…”
(“Цей ранок – відкрита рана”)
Буття “тут-і-зараз” нерозривно пов’язане з осмисленням Бога і напруженим переживанням любові до всього світу. Мандри пливучим часом – не хаотичні. Це пошук абсолютного, ідеального, нескінченного буття – Бога.
“Невтрачене колишнє” – це зріла збірка вибраних поезій авторки, які справді складаються у своєрідний поетичний альбом. Поезія Надії Гаврилюк – висока, виважена, аполонічна і насичена складними та неймовірно яскравими візуальними образами.
Матеріал підготувала
Валерія Колодій
Довідка.
Гаврилюк Надія Іванівна – українська поетка і літературознавиця, кандидатка філологічних наук НАН України. Надія народилася 6 серпня 1979 року в Чернівцях, провела дитинство в місті Теребовля Тернопільської області. Нині авторка живе, працює і творить у Києві.
«Невтрачене колишнє» (2021) – це поетичне вибране з восьми попередніх збірок авторки: «Щемить душа моя, щемить» (2001), «Долання меж» (2008), «Танго хуртовини» (2013), «Еверест любові» (2014), «Дольки днів» (2017), «Esperanto» (2017), «У крапельці роси» (2018), «Рентген у позачассі» (2019). Збірка «Невтрачене колишнє стала справжнім поетичним альбомом, – на її сторінках зібрані найкращі тексти авторки за крайні 20 років, які розкривають широку панораму її творчості.