Як у цьому прислів’ї: “Буває погода в май – худобі їсти дай, а сам на піч тікай”. Таке й з нами трапилося.
Ми, мої сини, ще підсвинки, а також сини моєї куми рушили з казкового села Труханів у похід на скелі Довбуша в урочищі Бубнище. Дорога туди була за погоди, а вертаючися, змокли як миші. Кума забідкалась. Скоренько піч топити. І загрілися, і висушилися, й відпружилися. Піч, як енергетичний вулкан, — дала силу й здоров’я.
Удруге відчув незбагненну приємність печі в Оксани, моєї братової в селі Чернелиця недалеко від Городенки. Тут нічка подарувала мені запашний сон із дрібкою кориці. А надворі — люті покутські морози!
Чудодійний відпочинок на лежанці-вулику здатен замінити повноцінний сон, а лікування бджолами має не тільки заспокійливий ефект, а й покращує кровообіг і нормалізує тиск. Таку вуликову хатку спорудив працьовитий мій друг Степан у Модричах побіля Трускавця. “Якщо хочеш міцно спати, візьми з собою в ліжко чисту совість,”- казав Бенджамін Франклін. А ще піч і бджоли його облагороджують. Шкода, що так щастить не часто…
Зиновій Бичко