Як і передбачала, перш ніж почали з’являтися думки, вимережуючи біле тло густими цяточками рядків, на чернетку гайнули усілякі цифри. Чіткими математичними колонками вони наввипередки увібрали в себе і людську долю, і її дороги-перехрестя, і здобутки, що складались у звичну для всіх біографію, а насправді засвідчували доведення особливої теореми – життєвої…

Якби взяти до рук оту вже забуту й відсторонену сучасними гаджетами рахівницю, то одразу відклала б щедротних 70, з яких 42 ріднять її з Новодністровськом, котрий зробив свої перші нотатки у записнику долі на сторінці з позначкою 28 літ. І вже продовжила б із цікавістю клацати дерев’яними кісточками… За 8 днів до цього зоряного оберемку десятиліть дарував Бог щастя вітати й низькоуклінно кланятись за отчу любов дорогого батька, на чийому небосхилі засяяли уперше в історії всієї родини, як і міста енергетиків, неймовірно багатих 100 літ. Ювілейний для них 2017-ий подарує, наперед більше, осінніми обіймами 95 яскравих зоресвітів любій матусі та 40 літніх райдуг молодшому сину Олександру.

Так, Олена Федорівна Саган успішно вирішує будь-які математичні задачі і, щоразу легко впоравшись із черговою цифровою плутанкою долі, усміхнено спостерігає за напрочуд вдалою арифметичною і навіть геометричною прогресіями свого жіночого та материнського щастя і бабусинського вже направду розкошування! А як же інакше: двоє синів-красенів подарували двох найкращих онуків – тож чоловічого тепла й підтримки поступово стало учетверо більше! І незчулися, як у скарбничці спільного подружнього життя назбиралося 40 яскравих, особливих, непростих, рясних і незабутніх років, уже защедривши щасливих молодят рубіновим весіллям. Або ось – маючи 48 років педагогічного стажу, 33 з них була завучем у першій у нашому місті та єдиній у своїй новодністровській біографії школі. І це при тому, що іще 15 літ тому її провели на пенсію, однак, надзвичайно поціновуючи організаторський талант керівника, зокрема унікальну здатність бездоганно складати пазли шкільного розкладу, Олену Федорівну щороку запрошують до роботи: спекотна серпнева пора підготовки до нового навчального року, заміна колег-математиків, індивідуальні заняття. Ну а те, що ази й премудрості Її Величності Математики власні онуки школярами пізнавали на відстані у телефонному режимі (поки ще скайп-зв’язок не з’явився) – і дивує, і вражає, і розчулює, і, звичайно ж, повчає та дає напрочуд промовистий взірець люблячої бабусі. Та що там арифметичні мудрилки, вона і на власному прикладі не так давно довела, що жодні цифри у її паспорті не варті уваги, порівняно з нев’янучою молодістю її спортивного єства: кути нахилу й усілякі там ширина-висота-площа американських гірок на підтримку із онучком просто таки приголомшили на фініші усіх! Утім геометричні фігурки синців на тілі бабусі-екстрималки уже зосталися лише у незабутніх спогадах. Як і те, що математика – таки цариця наук, у всякому випадку для Олени Федорівни: одного разу на морі, коли усі вже облаштували свої місця для засмагання у щемному передчутті таких бажаних й омріяних морських обіймів, вона із неабияким захопленням занурилася… у якісь книги-збірники, зосереджено щось занотовуючи. Рідні подумали, що то, може, яка перевірка фронтальна не за горами чи атестація, на що вона просто відповіла: «Просто це (розв’язування задач – ред. І. Г.) моє улюблене заняття!» Хоча, чесно кажучи, після одного випадку, коли в юності врятувала подругу, що ледь не потонула, Олена Федорівна назавжди стала боятися води…

Ну якщо вже про «улюблене», то як не згадати про теніс, яким захоплювалась зі студентської пори, залюбки захищаючи надалі честь і Новодністровської першої школи на різноманітних змаганнях. Тому так по-спортивному легко «зривалася» з місця класний керівник зі своїм підопічними, аби поринути у незбагненний світ подорожей і пізнання. А квіти? Якими формулами скороченого множення передати те розмаїття у квітнику, яким мимоволі підкорили ювілярку знані дачниці клубу «Мічуринець»?! А пісня? Як же любить вона підтримати у хорошій компанії гарну співанку! Ну а зарядка? Генетичний ланцюжок цифр, що віддзеркалює таке славне довголіття батька, Федора Харлампійовича, спрацьовує, зрозуміло, й на всю дружню родину, однак, схоже до двох паралельних ліній, Олена Федорівна, як і «папа», нізащо не полишає ранкову зарядку й ходу шкільним стадіоном, причому разом із чоловіком, Володимиром Івановичем.

А між тим життя вирує синусоїдами, не даючи надовго затримуватись ні внизу, ні на вершині. Кожен її день обов’язково складається з візиту до любих батьків, знаних не лише у Новодністровську, а й у всьому краї ветеранів-довгожителів Любові Марківни і Федора Харлампійовича, а завершується незмінним читанням. Крім того, чи не повсякденним її курсом зостається візит до невеличкого господарства – на дачі мешкають кури, кіт і собака, котрим щоразу знаходить добре й ласкаве слово. У спогадах кінокадрами вирують події, а фото повертають у незабутні миттєвості. Як от – кількарічне перебування у тодішній Чехословаччині: і досі напівжартома-напівсерйозно жалкують, що не привезли звідти сестрички своїм хлопцям… Але математика таки владарює єством всеохоплююче: школа, уроки, додаткові заняття. Цікаво, що навіть Всесвітній день математики в календарі практично поряд із її днем народження! Хто знає, як саме розкладала ювілярка оцих своїх 7 десятиліть: чи то 7х10, ачи 10х7, можливо – 35+35, або й 100–30, але та ж таки її улюблена цариця наук здатна подивувати і тут. Тож неймовірно, але якщо помножити вік людини на 7, а потім — на 1443, то результат неодмінно здивує — отримаєте свій вік, написаний тричі підряд! 70х7х1443=707070!

Тож будьте здорові й багаті, шановна Олено Федорівно, щедро множте свої літа, радо віднімайте небажане й невдале, рясно додавайте добро і щирість і сердечно поділяйте й надалі свою любов у Богом дарованій родині!

Із найкращими побажаннями – Ваша учениця Інна Гончар