Незбагненний наш світ і мінливий,
Щастя – разом його пізнавать,
Та по-справжньому двоє щасливі,
Як живе у душі благодать.
Ганна Ленок, «Діамантове весілля»
Війна… 12. 03. 2022 року одержав листа з міста Малин Житомирської області від Ганни Ленок: «Доброго дня, пане Богдане. У мене є чудова новина: щойно закінчила цикл віршів “Весілля” і хочу поділитися з Вами та Львів’янами. Ці вірші писала навіть під час обстрілів та виття сирен – така в українських жінок жага до життя… Я сподіваюсь, що мирні часи настануть і ці вірші стануть у нагоді. А поки що надсилаю їх Вам, щоб ви поділилися з тими, кого любите.
З найкращими побажаннями, Ганна ЛЕНОК».
«Інакше не може бути: поезія, хоч би про що у ній мовилось, мусить бути причетною до радості, бо ж приносить полегкість у стражданні» (Андрій Содомора, «Дві барви часу Публія Овідія Назона»).
«Що дає мені читання ПОЕЗІЇ? Смакування мовою і навчання мови. Але найголовніше – це як цілюще джерело, яке не дає рутині перетворити мене в соляний стовп» (Євген Баран, «З “Книги живих”»).
Поетичних друків (це слово любить Ігор Фарина) багато, але часом втомлюєшся від пошуку того, що може заворожити серце… Поезію ж Ганни Ленок торкається серця – просто, ніжно і своєю дорогою осмислення словом і думкою вічних істин загадки любові:
Моя любов виходить з берегів,
Глибока і безмежна, наче море.
«Люблю!» – шепочуть солодко вуста,
Смакуючи кохання насолоду.
А ти, моя кохана, саме та,
З якою можна і в вогонь, і в воду.
Але ж насторожує і така правда життя:
Зберігаємо терабайти інформації.
Чекаємо на оголошення рейсу до космосу,
А досі не вміємо говорити серцями.
Марія Маш, «Сьогодні точно ні»
Хай ці щирі і теплі вірші знайдуть дорогу до читача, зігріваючи думаючу людину теплом, вірою, надією, любов’ю… Весна… ДОСТОЙНЕ ЖИТТЯ ВСЕ, ЩО НАРОДЖУЄТЬЯ – ЦЕ ОСНОВНИЙ ЗАКОН УСЬОГО ЖИВОГО: «Життя наше в тому, / Що раді ми всьому живому» (Менандр)…
Дорогесенькі мамо і тату,
В залі музика дзвінко луна
І для вас особлива ця дата –
Благодатна любові весна.
Благодатне весілля (70 років)
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
============================
В Е С І Л Л Я
ДІАМАНТОВА НІЧ
Діамантова ніч. Я її пам’ятаю,
Як хвилини щасливих і радісних днів.
Як зустрілися ми на стежині до Раю
І до щастя земного мене ти повів.
Діамантові дні, вечори, наче мрії…
Чи минеться усе, наче тінь, наче жарт?
Я кохаю тебе, ти мене розумієш
І втішається, сяє щаслива душа.
Час минає і ми, наче зоряні тіні,
Залишаємо світ, проникаємо в час.
Найдорожчі коштовності – чисте сумління
І любов, що живе і об’єднує нас.
Діамантові сни, діамантові ночі,
Наче сяйво мінливе морської води.
Я ціную тебе і єдиного хочу –
Найдорожчою бути для тебе завжди.
Діаманти іскринок на хвилях хлюпочуть.
Так чудово, коли ми удвох віч-на-віч!
Я кохаю тебе і єдиного хочу:
Подаруй золоту, діамантову ніч!
ЛЮБОВ
Моє кохання сповнене жаги,
Світанки наші ніжні та прозорі.
Моя любов виходить з берегів,
Глибока і безмежна, наче море.
«Люблю!» – шепочуть солодко вуста,
Смакуючи кохання насолоду.
А ти, моя кохана, саме та,
З якою можна і в вогонь, і в воду.
Як мрії, ваблять обрії ясні,
Та світанкові сни я не порушу.
Ти, серденько, сподобалась мені,
Твоя краса навік запала в душу.
«Люблю!» – шепочуть солодко вуста.
Кохаю дуже сильно, до нестями,
Бо ти, моя красуне, саме та,
З якою поєднаємось серцями.
Закоханим всі справи до снаги
І грають на щоках твоїх рум’янці.
Моя любов виходить з берегів
І я тебе запрошую до танцю.
ДЕНЬ СВ. ВАЛЕНТИНА
Він:
Святого Валентина про щастя я просив
І дівчину чарівну невдовзі я зустрів.
Троянди пелюстками тебе благословлю,
Тебе, моя кохана, без пам’яті люблю.
Трояндові алеї, трояндові сади…
Чи будеш ти моєю віднині назавжди?
Червоні і рожеві, білесенькі, як сніг,
А ти, мов королева, найкраща з-поміж них.
Вона:
Трояндові світанки, розкішні вечори…
Які слова до ранку мені ти говорив!
Троянди сніжно-білі красиві, запашні,
І ти їх на весіллі подарував мені!
Троянди у долонях – червоний оксамит.
Нехай синочки й доні живуть багато літ!
Любов – це вічна сила, яка життя дає.
Кохання наше, милий, – найкраще, що в нас є.
ДІАЛОГ
Наречена:
– Янголи, ви здійснили
Мрію ясну мою!
З добрим, розумним, сильним
На рушничку стою.
Наречений:
– Ніжна моя, кохана,
Ластівко золота!
Щастя моє жадане
Має п’янкі вуста.
Разом з тобою хочу
Жити до сотні літ.
Ніжна краса дівоча,
Мов яблуневий цвіт,
Змінюється з роками
І розквітає знов.
Матінкою ти станеш,
Ніжна моя любов.
Наречена:
– Наша міцна родина –
Вірності й щастя храм.
Донечку а чи сина
Бог подарує нам?
Будеш мене плекати,
Мов яблуневий сад?
Станеш хорошим татком?
Наречений:
– Я сподіваюсь, так.
Щастя – химерна пташка,
Що заграє з людьми.
Легко в житті чи важко –
Будемо разом ми.
Грайте, музики, дзвінко,
Біла фата, як сніг.
Добре в житті чи гірко,
Вірність – наш оберіг.
Янголи, ви здійснили
Мрію ясну мою.
І я з тобою, мила,
На рушничку стою.
ЗИМОВІ ВЕСІЛЛЯ
У парку білосніжні альтанки,
У промінчиках іній розцвів.
Ти наснилась мені на світанку
І невдовзі тебе я зустрів.
Де засніжені білі озерця,
Пишні віти сріблястих ялин,
Полонила ти розум і серце
І не можу я жити один.
Заметілі весь світ замітають,
Залишаючи нас віч-на-віч.
У весільнім танку закружляю
Я тебе в фантастичну цю ніч.
Повні келихи щастя. І квіти
Білосніжні, неначе фата.
Ми з тобою щасливі, як діти.
Дай нам, Господи, довгі літа!
Обіцяю тебе цінувати,
Цілувати й любов берегти,
Бо у світі єдина така ти.
Залишайся зі мною завжди!
Біле плаття в сріблястих перлинах,
А душа, наче чистий кришталь.
Чарівниця, коханка, дружина…
Чом сумуєш? Чого тобі жаль?
Біла казка розтане весною,
Завесніє і парк, мов Едем,
І у пошуках щастя з тобою
Не одну ми стежину пройдем.
ВЕСНЯНІ ВЕСІЛЛЯ
Весна! Ранкова свіжість у повітрі
І почуття, неначе вітру шквал.
Сміливого, найкращого у світі
Тебе мені Господь подарував.
Весна – пора, коли вербовий котик
Торкнувся вперше наших почуттів,
А кожен погляд і сміливий дотик
Твої, як вітер, збуджують без слів.
Душа квітує, чиста, як росина,
Тепла бажає, ніжності й краси.
Цінуй її, коханий, як перлину,
І довгих літ у Бога попроси.
Мов аромат весняних ніжних квітів,
Що збуджує й захоплює мене,
Тебе я так давно шукала в світі
Й любов, яка ніколи не мине.
І ти прийшов, як вітер, на світанні,
Яке подарувала нам весна.
Прошу я, збережи моє кохання –
Мінлива і оманлива вона.
Як випадково чийсь звабливий дотик
Твої вуста і серденько торкне,
Згадай цей день, слова й вербові котики,
Якими ти причарував мене.
У злагоді минають весни й зими,
Достаток хай приносять нам літа
І свіжістю весняного ясмину
Кохання, наче квіти, розквіта.
ЛІТНІ ВЕСІЛЛЯ
Вона:
Літо-літечко! Тепла пора,
Як довкола усе розквітає.
Де розповінь бажань і добра,
Де кохання – там смутку немає.
Він:
Дивовижно буяють сади
І дарують плоди соковиті.
Залишитися б нам назавжди
У черемховому дивоцвіті!
Вона:
У душі залишайся моїй,
Бо кохання – це першооснова,
І солодкий ігристий напій
Ми наллємо у келихи знову.
Він:
Білосніжну весільну фату,
Наче яблунька, ти одягаєш,
І обручку тобі золоту –
Оберіг наш родинний вручаю.
Вона:
Лицар мрій світанкових моїх,
Я ловлю тебе, любий, на слові!
Вірність – наш золотий оберіг,
А троянди – це символ любові.
І обручка моя золота
Хай життя наше оберігає.
Довгих літ! Найсолодші вуста
В тих, хто ніжно і вірно кохає.
ОСІННІ ВЕСІЛЛЯ
Вона:
Любий, так буває тільки восени:
Місто розквітає листям золотим.
Він:
Ночі вересневі, яблуневі дні…
Ти, мов королева, снилася мені.
В час дарів осінніх і густих медів
Другу половину я свою зустрів.
І промінчик літній на обручку впав:
Чи хазяйновита наша молода?
Ніжна і вродлива – знають друзі всі.
Ти – осіннє диво в ранішній красі.
Вона:
Танці і застілля хай гудуть весь день.
Справимо весілля, потім – ювілей.
Довгих літ у Бога просим – час летить!
І до золотого мріємо дожить.
Осінь розмаїто барвами цвіте,
А у нас ще літо пишне, золоте.
В серці й на світлинах збережем його –
Свіжість барв осінніх і сердець вогонь.
СИТЦЕВЕ ВЕСІЛЛЯ (1 рік)
Він:
Платтячко в ромашки, капці у горошок,
А в очах коханих радість неземна.
Ти – моя жадана, ти така хороша!
Кращої від тебе любоньки нема.
Вона:
Пригорнусь до тебе, поцілую ніжно,
Ти тримаєш щастя у своїх руках.
У житті найкращим будеш і успішним,
Доки є бажання і вогонь в очах.
Він:
Ти – моя пташина, ніжна, білокрила.
Нас, неначе вперше, закружляв танок.
Нині в нас річниця – ситцеве весілля,
Дружка (теща) подарує білий рушничок.
Перша дружка (теща):
Рушничок на щастя – білий, полотняний,
І життя хай буде довгим і міцним.
Друга дружка:
А білизна з шовку, сестронько, для спальні,
Щоб була щаслива довго-довго з ним.
Вона:
Цьомки й лапацюні, любощі й потішки…
Та не пити кави з тортиком з краси!
Ти мені, коханий, не чайок у ліжко,
А харчів торбину й гроші принеси!
Він:
Хто з вас має гроші? Все несіть в хатину!
Ситцеве весілля – дата непроста.
Гов, лелеко, чуєш? – донечку і сина!
Все, що забажаєш, пташко золота.
Фух! Ну й апетити у моєї пташки!
А було ж маленьке миле пташеня!
(Вдома нас чекає юне пташеня.)
І тобі дарую я букет ромашок,
Як любов і вірність – ти мені щодня.
ПАПЕРОВЕ ВЕСІЛЛЯ (2 роки)
Вона:
Серце зігріває ніжний, теплий спомин:
Роки промайнули, наче уві сні,
І весільні фото в нашому альбомі
Нагадають кращі, найсолодші дні.
Він:
Фото на «Фейсбуці», пости в «Інстаграмі»
Найрідніших, друзів і близьких людей.
Краще від «Фейсбуку» знає твоя мама,
Хто, куди, навіщо, з ким, коли і де.
Вона:
О, життя – мов книга. І з відкритим серцем
Я тебе чекаю із роботи знов.
Хай родині нашій кожен день вдається
Написати розділ «Щастя» чи «Любов».
І хоча реальність наші сни казкові
Розфарбує в зовсім інші кольори,
Я тебе цілую. І на знак любові
Знаки паперові ти даєш мені.
Я люблю, коли ми дуже-дуже близько.
І життя, і світ наш спокою не зна.
Ось тобі найкраща і смачна записка:
Ніжні поцілунки й кава запашна.
Він:
Хто танцює й скаче жваво на всі боки
І о п’ятій ранку робить тарарам?
В нас про шлюб свідоцтво є червонощоке,
А не паперове, що вручили нам.
Ми два роки разом. І на знак подяки
Обійми, кохана, наче в перший раз.
Я тобі вручаю паперові знаки,
Як і всі, хто люблять і цінують нас.
ПШЕНИЧНЕ ВЕСІЛЛЯ (3 роки)
Вона:
Колоситься пшениця у полі,
Теплий сонячний день настає.
Дві душі поєднались, дві долі,
Щоб створити гніздечко своє.
Він:
Білосніжну легку скатертину
Накриває красуня-зима,
А моя незрівнянна дружина,
Мов троянда в садку, чарівна.
Вона:
Колисають матуся і тато
Ніжне щастя своє на руках,
Наливаються соком зернята
На високих, струнких колосках.
А природа цвіте і буяє –
Неповторна, мінлива вона,
І смачним, запашним короваєм
Стануть ярі та озимина.
Він:
Дім нехай буде повним, як чаша,
А достаток, як хлібна діжа.
Молодятам бажаємо нашим,
Хай втішається тіло й душа.
Вона:
Хоч минають і весни, і зими,
Та найкраща пора – це весна.
Колосяться у полі озимі,
Золотою стає ярина.
ШКІРЯНЕ ВЕСІЛЛЯ (3 роки)
Він:
Файна молодиця любонька моя.
Чом вночі не спиться? – запитаю я.
Вона:
Бо сьогодні свято нашої сім’ї.
Три – магічна дата, любий. Так чи ні?
Наливаю чаю вранці я для трьох (я для чотирьох…)
Ти мене кохаєш – Трійцю любить Бог!
Він:
Теща і свекруха хочуть знати все.
Нашорошать вуха: хто і що несе?
Хто кого взуває, хто на кому спить?
Жодна не змовкає, бо язик свербить!
Вона:
Любий, дуже добра матінка моя,
А свекруха – кобра!
Він:
Й теща, як змія!
Вона:
Любий, ти достатку хочеш, чи біди?
За слова двадцятку штрафу поклади!
Добра я сьогодні – нам вже третій рік,
І поклав би сотню справжній чоловік!
Він:
… Ти моє серденько! Кілька слів таких –
Купимо новеньку сумку й чобітки.
Вона:
А щоб менше хмелю стало в голові,
Купимо в оселю стільчики нові.
Мрієш так давно ти про новий диван,
Щоб прийшов з роботи – і відпочивав!
Він:
О, бажання наші, мрії золоті!
Вірю, що найкращі збудуться в житті.
Вона:
Любий, серденятко, що не так – прости.
Як чудово знати, що кохаєш ти!
Він:
Ти – моє серденько! І рука в руці.
Ось, тримай, – новенькі класні гаманці.
ЛЛЯНЕ ВЕСІЛЛЯ (4 роки)
Вона:
Накриваю, любий, білу скатертину.
Ми з тобою разом вже четвертий рік.
Він:
Ти – моя кохана любонька-дружина.
Вона:
Ти – найкращий в світі, справжній чоловік.
Біла скатертина, чистенька сорочка…
Я тебе чекаю, наче в перший раз.
Він:
А тобі, кохана, я сказати хочу:
Дякую за щастя й все, що є у нас.
Вона:
Біла скатертина, квіточки блакитні,
Маки і троянди у вінку сплелись.
Ми з тобою, любий, – дві кровинки рідні
І тебе люблю я більше, ніж колись.
Нам було нелегко часом і непросто,
І життя жбурляло у обличчя сніг.
Я тобі дарую янголятко з воску –
Сподівань і звершень наших оберіг.
Він:
Янгол-охоронець, бережи родину,
Бо всього людині знати не дано.
Дякую за доню, дякую за сина,
За життя, що стелиться, як полотно.
Вона:
Вже чотири роки від тієї дати,
Як з тобою разом стали на рушник.
Підростають діти, наші янголята.
Дякую. Зі святом, любий чоловік!
ДЕРЕВ’ЯННЕ ВЕСІЛЛЯ (5 років)
Вона:
Як чудово вбрані хата і вітальня!
Маємо з тобою міні-ювілей.
Не сім’я – фортеця. Дім, святково вбраний,
Радо зустрічає друзів та гостей.
Він:
Найсолодша любко! У очах – жаринки.
Що тобі, кохана, маю говорить?
Дякую за мудрість і пробач за вчинки,
Що могли раптово дім наш спопелить.
Вона:
Дім, як повна чаша. Є у нашій скрині
Стільки оберегів, як щасливих днів.
Любий, ти б на згадку щось для господині
Чи для наших діток власноруч зробив!
Так давно хотіли гойдалку малята!
Вишукані речі краще, ніж прості,
І усі присутні знають, що у тата
Добре, чуйне серце й руки золоті.
Він:
Влучила в десятку! Ти моя кохана!
Поміркую днину, а ще краще – ніч,
А коли до праці після свята стану,
Я зроблю найкращу, вишукану річ!
Вона:
Щастя і достатку, злагоди в родині!
Хай життя квітує, як розкішний сад.
А чого бракує, зробим неодмінно.
Хай життя смакує, наче шоколад!
ЧАВУННЕ ВЕСІЛЛЯ (6 років)
Він:
Чом така гаряча, наче на вулкані,
Ще й о шостій ранку? Розкажи мені!
Вона:
Квіти, подарунки, танці і вітання,
Наче на весіллі, снилися мені.
Він:
Ось і наші гості з пишним короваєм,
Квіти нам дарують, наче в перший раз.
Хоч стосунки часом на межі бувають,
Та любов і вірність об’єднає нас.
Вона:
Шість найкращих років, класних, незрівнянних.
Вірю: не настане нашим дням кінець!
Діставай горілку і вино, коханий,
Бо ти скоро станеш сам, як чавунець.
Він:
Чом шкварчиш, кохана, наче сковорідка?
Став на стіл салати, торти й голубці.
Всій родині й гостям вистачить наїдків,
А тоді до танцю просимо усіх.
Вона:
Довгих і веселих років зичать гості.
Вип’ємо сьогодні келих не один:
Перший – за маляток і річницю шосту,
Другий – за здоров’я наших молодих!
Він:
Друзі, здогадайтесь, що у мене в жмені?
Гривні чи зелені цінні папірці?
Ні, мої кохані! Це – вода свячена,
Щоб жили щасливо в злагоді усі!
Чавунці гарячі, наче на вулкані –
Ось за що тебе я, серденько, люблю!
Переможе й чорта жінка з рогачами,
Наша берегиня вічного вогню.
Вона:
Наче супер-зірка друга половинка,
А у молодого щастя на лиці.
Він:
Я тобі дарую капці і хустинку.
Вона:
Я тобі – смачні дарунки в чавунці.
Він:
Молоді й гарячі! Нумо танцювати!
Ми з тобою, наче вперше, віч-на-віч.
Я усім бажаю гарно погуляти
Й провести сьогодні фантастичну ніч!
МІДНЕ (шерстяне) ВЕСІЛЛЯ (7 років)
Вона:
Сім років, як тиждень один пролетіли,
І я тебе, милий, так ніжно люблю!
Сім літ дивовижних, чудових, щасливих,
Бо я – твоя мила, а ти – однолюб.
Він:
Сім років взаємності! Наше кохання
П’янить, надихає, заводить мене.
І дві таємниці – причастя й вінчання –
Дарують омріяне щастя земне.
В житті не буває усе, як по нотах,
Та музика наша легка і нова.
Я благословляю твій погляд і дотик,
Думки, які здатні творити дива.
Вона:
Для діточок наших на мідній тарелі
Цукерки і тістечка маю смачні.
Зростайте щасливі, здорові, веселі,
Віддячите ви татусеві й мені.
Він:
Щасливих сім літ незабутні для мене.
В них – щастя і мудрість, і доля на двох.
А вісім – жадана для всіх нескінченність,
Яку нам дарують і небо, і Бог.
Вона:
Нехай покривалом з найтоншої вовни
Пречиста Марія покриє наш шлюб.
Примножуймо блага земні та духовні,
Хай діточки наші щасливо ростуть.
І наша любов – невгасима лампада
На довгі, цікаві, щасливі літа.
І наші малята, немов пташенята,
Хай щастя і радість несуть до гнізда.
ЖЕРСТЯНЕ ВЕСІЛЛЯ ( 8 років)
Він:
Бачу я: записка на столі лежить:
Що на свято милій хочеться купить?
Дві помади з блиском, м’ясо, маринад,
П’ять великих мисок, щоб зробить салат:
Крабовий, з печінки, шубу, олів’є…
Хазяйнує жінка – серденько моє!
На річницю восьму треба все купить.
Зранку вже й подружка встигла позвонить.
Знову до подружки! Вранці й вечорком
П’ють вони по кружці кави з молоком.
Вона:
Серденько, коханий, буду через мить.
Можеш ти до кави ще й оце купить?
Він:
В мене свого – сила! Треба знати честь.
Восьмий рік весілля! Та це просто жесть!
Треба і горілки, й кави, і вина,
Ще й у списку стільки! Де тепер вона?
Хтозна-що – не жінка. Ну, кохана, стій,
Бо п’ятихвилинку я влаштую їй.
Треба зняти стружку – не було б біди!
Скільки по подружках можна ще ходить?
Та й малі цікаві: – Татку, дорогий!…
Я влаштую каву і до кави їй!
Донька:
А чому у списку братика нема?
Ви зробіть колиску – я куплю сама!
Син:
А сестричка в списку, сподіваюсь, є?
Я продам колиску й «придане» своє.
Він:
Скільки мисок й склянок! Та не всі блищать.
Ти б могла, кохана, їх поначищать?
Вона:
Щось не бачу блиску я в твоїх очах.
Краще зацілую так, щоб ти блищав,
А усе по списку купимо разом:
І альбом, й колиску, й каву з молоком!
ФАЯНСОВЕ ВЕСІЛЛЯ (9 років)
Вона:
Заварю я вишневого чаю –
Нам смакує солодкий напій.
Дев’ять років ми разом. Вітаю,
Мій коханий, лебедику мій!
Дев’ять років. Чи легко, чи важко,
Обіймаю, неначе крильми.
Розіб’ється фаянсова чашка,
Та навіки залишимось ми.
Він:
Ось і квіти, і тортик до чаю.
З симпатичним сервізом ось цим.
Все тобі, моя люба, вручаю –
Хай кохання цвіте, мов ясмин.
Дев’ять років ти, мов королева.
І хоч дім – не палац з кришталю,
Кожен з келихів цих кришталевих
Означає: «я вірно люблю».
Вона:
Ти даруєш і квіти, і вази.
Найцінніше в житті – знаю я –
Час, який ми проводимо разом,
Половинка кохана моя.
Він:
Ти – моя найдорожча коштовність,
Ти – наснага і щастя моє.
Підіймаємо келихи повні
За родину – найкраще, що є!
ТРОЯНДОВЕ ВЕСІЛЛЯ (10 років)
Він:
Десять років ми разом, кохана.
Десять років я твій, тільки твій,
І до ста хай сніги на світанні
Тчуть на стежечці нашій сувій.
Вона:
Десять років нам квіти дарує
Й незабутні світанки весна.
Я для тебе, коханий, квітую,
Мов троянда в садку чарівна.
Десять років любов нам приносить
І достиглі, й солодкі плоди.
Кожна зимонька, літечко й осінь
Хай медовими будуть завжди!
Відчинила раненько фіранку –
На світанні ти солодко спав.
Він:
Я найкращу вдягнув вишиванку
І про нашу річницю згадав!
Тим, хто любить, щоночі не спиться, –
Вранці сон найсолодший у них.
І коханій моїй чарівниці
Білу-білу троянду, як сніг,
Я дарую. І десять червоних.
Хай квітують в долонях твоїх!
Для родини, синочка та доні
Вірність – наш золотий оберіг.
Вона:
А усіх, хто прийшов привітати,
І у залі, як квітка, сидить,
Ми бажаємо на благодатні
Й золоті роковини просить.
Хоч літа не минають так швидко,
Боже, щастя і злагоди дай!
Я цвістиму для тебе, як квітка,
Мій коханий. Лише доглядай!
Він:
Я взаємності нам побажаю.
У достатку щаслива сім’я!
На столі – запашні короваї,
Всіх до танцю запрошую я!
СТАЛЕВЕ ВЕСІЛЛЯ (11 років)
Він:
Скажи, чарівнице моя, королево,
На чому сьогодні тримається світ?
З роками стосунки міцні і сталеві
Такими крихкими стають, наче лід.
Вона:
О, наше кохання міцне, ніби криця!
Він:
Я можу зловити тебе на гачок!
Вона:
Ти знаєш чудово, що лагідна киця
Як ніж, має гостре слівце й язичок.
Він:
Ти можеш підтримати словом і ділом
І вогники щастя я бачу в очах,
Бо ти – моя мудрість, а я – твоя сила.
О, скільки наснаги в медових вустах!
А чи пам’ятаєш, моя королево,
Той день незабутній, як наша весна?
Дарую на щастя підкову сталеву –
Нехай оберегом нам стане вона.
Вона:
У кожного з нас свої «прагну» і «хочу»,
У кожного мрії й бажання свої.
Дарую прикрасу на щастя для дочки,
Щоб мрії дівочі збувались її.
Він:
Бажаю, щоб виріс синочок здоровим
І рухався впевнено, швидко вперед.
Колись він придбає новенький ленд-ровер,
А ми йому купимо велосипед.
(А зараз у нього є велосипед.)
Вона:
За здійснення мрії, за доньку, за сина,
За те, що ціную, за те, що люблю,
І друзі, і ми, і велика родина
Наллємо у келихи із кришталю
Шампанського. Вип’ємо, любий, з тобою,
Або дорогого смачного вина.
Любов там, де вірність, а щастя – де двоє,
А з ними – велика родина одна.
НІКЕЛЕВЕ ВЕСІЛЛЯ (12 років)
Вона:
Як мене дістали чайники і миски!
Цілий день гарцює в хаті дітвора.
Начищаю кухню я щодня до блиску,
А стулила очі – мов попала в рай.
Аж прийшов мій милий, посміхнувся ласо
І підсунув миску аж під самий ніс:
Він:
Хочеш полунички? Я не маю часу.
Ти почистиш, люба? Я для всіх приніс!
Вона:
Ягідки червоні, з цукром, у сметані, –
Це не бутерброди і не шаурма.
Тільки найсолодша ягідка кохана
Та, яка у ліжку солодко дріма.
Свіжа полуничка – це сніданок панський.
Любий, як стосунки наші освіжить?
Потанцюймо нічку! І смачне шампанське
В келихах святкових скоро заблищить.
Він:
Просимо до столу, просимо до танцю
Родичів і друзів, і близьких людей.
Наче полуничка, на щоках рум’янці
В любої моєї, в діток і гостей.
МЕРЕЖИВНЕ ВЕСІЛЛЯ (13 років)
Він:
Ми друзям сповіщаємо чудову новину:
Дві зовсім різні стежечки з’єдналися в одну.
Вона:
Кохання – мов мережечка, як біле полотно.
Цінуймо, любий, те, що нам для двох в житті дано!
Буває так, що в суджених стосунки на межі.
Тендітне і зворушливе, коханий, бережи.
Дрібнички мають значення, щоб зберегти тепло.
Прошу тебе, пробач мені, як щось не так було.
Він:
Ідемо вдвох стежиною. Кохання – це наш храм,
І добре, що з дружиною усе вдається нам.
Вона:
Тобі дарую светрики, шкарпетки вовняні.
Хай буде зручно й тепленько тобі, як і мені.
Він:
Моя кохана квіточка! Все, що потрібно нам –
Це щастя. А на ниточки грошей тобі я дам.
Вона:
Білесенька, тонесенька, мережана фата.
Прошу, щоб літ і весен нам Господь доволі дав.
Хоч щастя – мов мережечка, і швидко плине час,
Та основне залежить, моє серденько, від нас!
АГАТОВЕ ВЕСІЛЛЯ (14 років)
Він:
Чотирнадцяте літо минає,
Як разом наш сімейний дует.
Хай поети сонети складають –
В нас щоднини свіженький сюжет!
Вона:
О, кохання – це сила магічна,
Почуття, мов гарячий вулкан.
Скільки слів є чудових про вічне!
Ти, як скеля, я – твій океан.
Він:
Накриває любові лавина,
Наче теплим травневим дощем.
Ми з тобою, кохана дружино,
До ста років, дай Бог, проживем.
Що тобі подарую на згадку?
Вона:
Розкажи мені, серце, не муч.
Він:
Є свідоцтво нове і печатка,
Й до жіночого серденька ключ.
(Витягає гроші, кругленьку суму.)
На папері оцім надрукую,
І печатку поставлю, як слід:
Кожен раз, як тебе поцілую,
Буду мати розкішний обід!
Вона:
Я ж таке напишу на папері:
Якщо ласки й грошей не даси,
Цілуватимеш руки чи двері,
Наче кіт, за шматок ковбаси.
Він:
Все це жарти, красуне кохана.
Я відкрию маленький секрет:
Із самої вершини вулкану
Я для тебе приніс амулет.
Нас агати чарують красою,
В них – магічна веселка слюди.
Я прошу, залишайся зі мною
Довго-довго, навік, назавжди!
Вона:
Хай минають і весни, і зими,
А для нас, для родини й гостей,
Вальс і танго, ламбаду й латину
Аж до ранку хай грає діджей.
КРИШТАЛЕВЕ ВЕСІЛЛЯ (15 років)
Він:
Там, де росами вкрита стежина,
Де бузок у садочку розцвів,
Найдорожчу свою половину
Літ п’ятнадцять тому я зустрів.
Вона:
Час летить дуже стрімко і хутко,
Нас вже троє. Щаслива сім’я!
(Нас вже четверо. Супер-сім’я!)
Він:
Ти – моя білокрила голубка,
Ти – лебідонька ніжна моя!
Пам’ятаєш? Троянди у залі,
Білосніжна, прозора фата…
У танку янголята кружляли,
Цілував я до ранку вуста.
Цілуватиму, скільки захочу,
Чарівнице, голубко моя!
Чом так мало закоханим ночі,
Як в садочку роси для троянд?
Вона:
Ти торкаєшся ніжно вустами –
Почуваюся, наче в Раю.
Бережімо усе, що між нами,
І любов, і родину свою.
Він:
Ти, лебідонька, мов королева,
І родина чудова у нас.
І бокали оці кришталеві
Хай наповнить вино в добрий час!
Вона:
Довгих літ і любові дай, Боже,
Бо на світі усе знаєш Ти.
Все, що є, сподіваюсь примножить,
Нашу вірність й любов зберегти.
Він:
Як чудово нам разом з тобою,
Чарівнице, голубко моя!
Там добробут і щастя, де двоє,
Там, де троє – чудова сім’я!
(А де четверо (п’ятеро) – супер-сім’я!)
ЛАЗУРОВЕ ВЕСІЛЛЯ (18 років)
Вона:
В нас чудова, приємна розмова.
Ще два роки – і в нас ювілей.
На весілля моє лазурове
Так багато зібралось гостей!
Я поїхати хочу на море,
Там, де двох нас ніхто не знайде,
Там, де хвилі із небом говорять,
В лазурово-блакитний Едем.
Він:
Лазурове сьогодні весілля,
Ніжна піна морська, як фата,
Тож гайнемо удвох на неділю:
Тільки ми, тільки небо й вода…
Вона:
… тільки сонце і пальми, і скелі,
Тільки море й гарячий пісок.
Ми кохані, щасливі, веселі…
Як же донечка наша й синок?
Він:
Підростають малі ластів’ята.
Хай щаслива їм світить зоря!
Кілька років – і будуть літати
І над полечком, і на моря.
Зовсім скоро – і їхні гніздечка
Нагадають наш затишний дім,
І щокату та жваву малечу –
Внученяток ми благословим.
Вона:
Ой, коханий, це буде не скоро.
Відсвяткуємо краще наш день,
А опісля гайнемо на море
І візьмемо з собою дітей!
ГРАНАТОВЕ ВЕСІЛЛЯ (19 років)
Вона:
Музика лунає. Скільки в нас гостей!
А душа співає, наче соловей.
Мов садочок, квітне і росте сім’я.
Як чудово, рідний, що з тобою я!
Яблука червоні й квіти запашні
Ти приносиш доні, матінці й мені.
Яблунево квітне ніжністю душа.
Як це нам потрібно! Любий, це не жарт.
Він:
Кожен день – мов келих, настрій – як вино.
Скільки днів веселих, теплих нам дано?
Чим ти їх наповниш? Чим наповню я?
Джерело любові – ми, Господь, сім’я.
Любонька-дружина дасть усьому лад.
Хай цвіте родина довго, наче сад.
Вона:
Мов ясмин, розквітла донечка моя.
Будь щаслива, рідна, як із татком – я.
Він:
Наш синок – горішок юний та міцний.
Чим серденько втішиш, синку дорогий?
Ту, яку довіку будеш ти любить,
Хай тобі зустріти вчасно пощастить.
Те, що забажаєм, доля хай дає.
Чом душа співає? – Ти у мене є.
Стільки в полі квітів, наче у Раю,
Та найкраща в світі та, кого люблю.
Вона:
Ти сьогодні трунку випив чи вина?
Що, крім поцілунків, ти приніс для нас?
Він:
Яблука з садочку, стиглий виноград…
Хай квітує вічно наш родинний сад!
А іще – гранати всім, хто дорогий.
Стільки в нім зерняток, скільки наших мрій.
Хочеш – у Карпати, хочеш – на моря,
Бо така одна ти, зіронька моя!
І намисто (сережки), й стрази кольору вина.
А яку прикрасу обереш сама?
Кольору смарагду, кави чи вина?
Вона:
Ту, в якій для тебе буду най-най-най!
Чуєш, як співає серденько моє?
Бог благословляє і життя дає.
Він оберігає наш родинний сад,
Там, де підростає й стигне виноград.
ПАРЦЕЛЯНОВЕ ВЕСІЛЛЯ (20 років)
Він:
«Я кохаю тебе до нестями» –
Це не тільки для юних слова.
У дружини і нашої мами
Сукня кремова, ніжна, нова…
Вона:
Чом сьогодні у нашого тата
І парфум, і костюмчик новий?
Двадцять років – взаємності свято,
Шлюб буває міцний і крихкий.
Він:
Наше щастя, кохана дружино,
Мов фортеця висока, як храм.
Зовсім скоро і донечку, й сина
Одружити настане пора.
Хто весільною мамою буде?
Ну, звичайно, ріднесенька, ти.
Щастя рідко знаходили люди
У обіймах зими й самоти.
Вона:
Ці думки абсолютно не личать
Тим, хто нині святкує «на біс».
Він:
Замість квітів і тортиків звичних
Я дарую новенький сервіз!
Вона:
Ще й по ложечці меду до чаю,
Найсолодшим ласунчикам – дві,
А для тих, хто подружжя вітає,
Знадобляться ще й ложки нові!
Чим тебе, найдорожчий, потішу?
Роки наші летять, наче сніг.
Гей, малята, до столу! Жвавіше,
Доки теплий фірмовий пиріг!
Син чи дочка:
Нині свято всієї родини.
Довгих років, достатку й добра!
Наша мама, неначе графиня,
І татусь благородний, як граф.
Він:
Пристрасть першої шлюбної ночі
І бажання в зіницях твоїх.
Вона:
Зацілуй мене, любий, досхочу,
Бо любов – це святая святих.
Хай зростають щасливими діти!
Він:
Я ж не проти. Усьому свій час,
І графиню мою запросити
Маю честь і на польку, й на вальс!
АТЛАСНЕ ВЕСІЛЛЯ (24 роки)
Вона:
Накриваю на стіл скатертину
Для родини, гостей і для нас.
Він:
І моя незрівнянна дружина –
Найдорожча, найкраща з прикрас.
Вона:
Сніжно-білі і темно-червоні
У садочку троянди цвітуть,
У твоїх найрідніших долонях
Я знаходжу натхнення і суть.
Він:
Ти – моя найсолодша родзинка,
Ти – кохання моє неземне.
Стільки років і словом, і вчинком
Надихаєш, втішаєш мене!
Вона:
Не розкажеш у жодній розмові
Про відтінки усі почуттів,
А вечірні заграви й ранкові
Нас, як вперше, чарують без слів.
Почуття веселкові і чисті.
Повторити б найкраще «на біс»!
Ти даруєш новеньку білизну,
А у ліжку чекає сюрприз!
Він:
Чарівна, незрівнянна, тендітна,
Веселушка, красуне моя!
Відгадай, як світанок розквітне,
Що тобі даруватиму я?
Вона:
Подарунків чудових багато.
В залі стільки близьких нам людей!
Подаруй мені днину, як свято.
Я ж тобі – найсолодшу з ночей.
СРІБНЕ ВЕСІЛЛЯ (25 років)
Він:
Пам’ятаєш цю днину? Весілля
І вино, запашний коровай…
Біле плаття, сорочечка біла,
Незабутній танок – пригадай!
Вона:
Двадцять п’яті у нас роковини,
А душа, як тоді, молода.
Над коханням – кажу, як дружина, –
Влади майже не мають літа.
Сміх лунає веселий дитячий,
Наче дзвоники срібні ясні.
Наші діти – напевно, найкращий
Подарунок від тебе мені.
Він:
Скільки літ, а мене ти чаруєш.
Наче рибку спіймав на гачок!
Вона:
Що, мій любий, тобі подарую?
Вишиваний тонкий рушничок
Чи великі, розкішні, махрові,
Щоб у сауну разом ходить?
Мабуть, ці. Я бажаю здоров’я,
Щоб з тобою нам довго прожить.
Він:
Хай водичка омиє тривоги,
Пережите пірне в небуття.
Перед нами ясніє дорога,
І вона – довжиною в життя.
Вона:
Нам матуся дарує ікони,
А знайомі придбали сервіз,
Та найкраще – усім це відомо –
Це путівка чи в ліжку сюрприз.
Він:
Там, де хвилі затоки морської
Заколишуть, чаруючи, нас,
Ми поїдемо, люба, з тобою.
Будуть гроші – знайдеться і час.
А захочеш – гайнемо в Карпати.
Я серйозно. Це схоже на жарт?
Нумо, люба моя, танцювати!
Так бажає і тіло, й душа.
ПЕРЛИНОВЕ ВЕСІЛЛЯ (30 Років)
Він:
Доля людини, наче піщинка.
Скільки, скажи, їх на глибині?
Ти – золотиста ніжна перлинка,
Долею й Богом дана мені.
Спритників юних скільки пірнали,
Дужих, засмаглих, вмілих плавців…
В юності всі ми перли шукали
Й мушлі порожні несли в руці.
Нам пощастило разом з тобою,
Ніжна перлинка люба моя!
Вина й шампанське ллються рікою –
Вже тридцять років разом сім’я!
Вона:
Річка шумує, свіжа і чиста.
Наше кохання, наче ріка.
Скільки перлинок є у намисті?
Зовсім дорослі син і дочка.
Щастя земного й ласки дай, Боже,
Всього, що треба їм на землі.
Хай починають новий разочок.
Внуки – перлинки наші малі.
Він:
Мудре і вічне, добре і чисте
Разом плекаємо рік не один.
Я подарую любій намисто,
Мов королеві, з ніжних перлин.
Вона:
Мати приємно золото й срібло,
Та найдорожче щастя земне –
Знати, що я вам, любий, потрібна
І відчувати: любиш мене.
Кожна щаслива, радісна днина,
Свято, хвилинка й ніч неземна
В нашім разочку, наче перлина.
Дуже висока в неї ціна!
Ми святкувати будем до ночі,
Бо незабутні днини оці.
Як діаманти, в нас найдорожчі
Вірні, сміливі й мужні плавці!
СОНЯЧНЕ ВЕСІЛЛЯ (31 рік)
Вона:
Скільки відтінків є у любові,
Скільки щасливих, райдужних днів!
Ти поцілунки і веселкові
Днини даруєш щедро мені.
Він:
Ти – моє сонце, ти – моя Ладо,
Пристрасть – цілющий, терпкий напій.
І найніжніші в світі троянди
Я подарую любій своїй.
Вона:
Хай розквітає щастя, мов сонях,
Там, де добробут, там, де любов.
В вірному серці, в ніжних долонях
Я відчуваю силу його.
Де кипариси слухають вітер,
Небо світліше ледь від води,
Ти відкриваєш світу палітру,
Творимо разом нові світи.
Він:
Юні й щасливі ми на світлинах.
Хвилі прозорі, днини ясні…
Знає найкраще тільки дружина
Те, що на думці й на глибині.
Мрії блакитні та лазурові,
Наші бажання… скільки їм літ?
Може, гайнемо й справді на море? –
Хвилі у серпні, мов оксамит.
Вона:
Хай золотяться сонця іскринки
В наших долонях, а не у снах.
Я у малечі та половинки
Іскорки щастя бачу в очах!
Він:
Більшого щастя, мабуть, не треба –
В нашій родині все до пуття:
Я – твоє сонце, ти – моє небо,
Наші малята – радість життя.
Вона:
Доля людини – море безкрає,
Човник чи яхта – наша любов.
Справді щасливий той, хто шукає,
Благословенний – той, хто знайшов.
КОРАЛОВЕ ВЕСІЛЛЯ (35 років)
Він:
В урочисту святкову годину
Дорогого наллємо вина
В наші келихи. Люба дружино,
Вип’ємо ще не раз ми до дна
Дорогого смачного напою.
Хай шумує, нехай виграє!
Тридцять п’ять років разом з тобою –
Найдорожчі, найкращі, що є.
Вона:
А життя котить хвилями далі
І кому їх збагнути дано?
Ми з тобою – неначе корали,
Що давненько пірнули на дно.
Дивовижна, прозора, мінлива
І спокійна морська глибина.
Стільки літ я з тобою щаслива,
Стільки літ я у тебе одна!
Весь наш рід – мов коралова гілка,
Є онуки.
Він: – А правнуки є?
Вона: – Я працюю, коханий, як бджілка.
Хай тобі Бог здоров’я дає!
Він:
Почуття наші світлі і чисті
І чарує життя глибина.
Подарую коханій намисто –
Щасливішою стане вона!
Вона:
Є корали червоні та білі.
Наші діточки – наш першоцвіт.
І коралове, й перше весілля
Пам’ятатиме довго наш рід!
РУБІНОВЕ ВЕСІЛЛЯ (40 років)
Ведуча або син чи донька:
Діти і онуки у святковій залі,
Наче яблуневий та вишневий квіт.
Лебідь і лебідка в вальсі закружляли –
В них сьогодні свято, перші сорок літ.
Вона:
Хоч літа минають швидко, як години,
І давненько вкрила скроні сивина,
Та кохання наше кольору рубіну
Чисте й благородне, крепше від вина.
Він:
Ти завжди привітна, ніжна і ласкава,
І в житті цікаво нам іти разом.
Кожна наша днина – ароматна кава,
А родинне свято – кава з коньяком.
Подарую квіти, любонько, для тебе,
Як мені даруєш днини і літа.
Ти – моя лебідка, я – твій вірний лебідь,
А пора кохання завжди золота.
Вона:
О, моє кохання – ягідка червона,
А твої цілунки – ніжний оксамит.
Це взаємно, любий. І твої долоні
Затишок дарують, змінюючи світ.
Він:
Вишенько кохана, ягідко-малинко,
Не журись. На скронях випав перший сніг,
Це справляє осінь золоті обжинки.
У родині нашій кожен – оберіг.
Кожен неповторний, наче на картині,
Бо душа – пташина вільна, чарівна.
В нас пора кохання кольору рубіну,
В діток і онуків – літечко й весна.
САПФІРОВЕ ВЕСІЛЛЯ (45 років)
Вона:
Скільки зим, скільки літ, скільки весен,
А з тобою цікаво завжди.
Благодать і земна, і небесна
Де любов, там, де я і де ти.
У хвилину, як двоє зустрілись,
В унісон зазвучали серця
І щаслива зоря заясніла
Зовсім близько від Бога-Творця.
Він:
Хай співають і скрипка і ліра.
Боже, щастя – прошу – бережи,
Бо дорожче смарагдів, сапфірів
Ніжне сяйво твоєї душі.
Є сапфіри зелені й жовтаві,
Чи рожеві тобі до смаку?
Є блакитні у срібній оправі.
Чи бажаєш прикрасу таку?
Вона:
Я бажаю твоїх поцілунків,
Бо кохає, як ти, тільки Бог.
Кожна жіночка – мудра чаклунка.
Поведи-но мене у танок!
Він:
Хризантемою кожного ранку,
Наша зіронько люба, цвіти.
Щастя там, де щаслива обранка
І привітна, і мудра, як ти.
Вона:
Пробачаймо образи колишні,
Хай очистяться наші серця,
А любов подарує Всевишній.
І натхнення прошу у Творця!
ЛАВАНДОВЕ ВЕСІЛЛЯ (46 років)
Дочка:
Ніжністю пахнуть айстри і м’ята,
І хризантеми в нашім садку.
Сорок шість років мама і тато
Разом щоднини, мов у танку.
Зранку до ночі, з ночі до ранку –
Час невмолимо швидко біжить.
І татусеві, й нам вишиванки
Люба матуся встигла пошить.
Вона:
Сорок шість років. Славне весілля.
І за здоров’я келих – до дна!
Справимо, любий, пишне застілля,
Всім буде вдосталь танців й вина.
Син(дочка):
Наші кохані мама і тато!
Ви – найдорожчі, ви – золоті.
Стежка з барвінку й свіжої м’яти
Й доля – єдині в вашім житті.
Він:
Нині зібрались родичі й друзі,
Всенька родина й наша сім’я.
Любу дружину й вашу матусю
Буду любити й ніжити я.
Ти – найніжніша в світі троянда,
Миттю розвієш прикрощі й сум.
Люба, дарую квіти лаванди
І найсвіжіший в світі парфум.
Вона:
Знаєш, про що я мрію і хочу
Жити щасливо й довго удвох.
Любий, дарую білу сорочку.
Ти в ній – мій лицар, красень і Бог.
Свіжістю ранку, запахом м’яти
Ти огортаєш, любий, мене.
Ніжний пучечок квітів лаванди –
Щастя жадане, вічне, земне.
КЕДРОВЕ ВЕСІЛЛЯ (49 років)
Вона:
Наше літо із запахом хвої,
Дух захоплює синь весняна.
Стільки років ми разом з тобою,
Наче вперше, чарує весна.
Він:
Незабудко, чудового ранку!
Подивись, як зростає сосна.
Ти з малою співаєш веснянки,
Чарівнице моя неземна.
Вічно юна і вічно зелена,
В полі – пишна, у лісі – струнка.
Ти найкраща у світі для мене,
Ти єдина красуня така.
Вона:
Вітер трави у полі колише
І берізкам співає пісні.
Назбираємо з дітками шишок
Для букетів тобі і мені.
А чи чуєш, як пахне живиця?
Як шумує дзвінкий водограй?
З року в рік підростають ялиці,
Тож сьогодні мене привітай.
Він:
Все для тебе, красуне-дружино:
Для серветок – підставки нові,
Щоб квітчалась, як в лісі ялина,
Ніжні квіточки є польові.
Вона:
Щоб коханий завжди був здоровий
І любив мене, як богатир,
Я дарую горішки кедрові –
Дар високого неба і гір.
Підростають у лісі ялиці,
А у нас – дивовижна весна.
Колір неба і запах живиці,
І кохання пора чарівна.
ЗОЛОТЕ ВЕСІЛЛЯ (50 років)
Він:
Стільки років, а краю не видко,
Бо над нами не владні літа.
Ти в цій сукні, неначе лебідка,
Незрівнянна моя, золота.
Вона:
Вже піввіку своїми дарами
Нас втішає любов і земля.
Найдорожчі для тата і мами
Син і донечка люба моя.
Хай на щастя онук і онучка
Заспівають весільні пісні.
Подаруємо наші обручки
Їм на пам’ять, як бабця – мені.
Не розлучить ніхто і ніколи
Наше щастя і вічне, й земне.
Наші правнуки йтимуть до школи –
Ти кохатимеш, любий, мене.
Він:
Хоч минає закоханість швидко,
Довговічна любов, як літа.
Ти для мене, кохана лебідко,
І жадана, й завжди молода.
Вона:
Я з любов’ю тебе зустрічаю,
Найдорожчий в моєму житті.
Не обручки нові ти вручаєш,
А свої почуття золоті.
Золоте незабутнє весілля –
Так буває лиш раз на віку,
І кружляють лебедики білі,
Наче вперше, в весільнім танку.
СМАРАГДОВЕ ВЕСІЛЛЯ (55 років)
Він:
Дивовижна зелена стежина
Нас з тобою веде у садок.
Наче мальва, сьогодні дружина
У віночку внучат, діточок.
Ми ідемо з дружиною далі
В оксамитове ніжне тепло.
Хай запише життя на скрижалях
Все найкраще, що з нами було.
Вона:
Виноградові грона альтанку
Заплели, що не видно й облич.
Залишуся з тобою до ранку,
Як колись, у смарагдову ніч.
Пам’ятаєш?
Він:
Усе пам’ятаю.
Незабутня, солодка вона.
І у келихи всім наливаю
Дорогого смачного вина.
Вона:
Хай смакує і ллється рікою,
Хай кохання квітує, як сад.
Там, де затишок створюють двоє,
Теплий дім і смачний виноград.
Він:
Діточки підростають щасливі,
Де достаток і люба сім’я.
Ти з роками на краще змінилась,
А з тобою змінився і я.
Вона:
Всі джерела натхнення – в любові,
В неповторній взаємній красі.
Половинці бажаю здоров’я.
Ти кохаєш – щасливі усі.
Накриваю для вас скатертину
На щасливі і довгі літа.
Він:
Хай моя незрівнянна дружина,
Буде вік, як і я, молода!
ДІАМАНТОВЕ ВЕСІЛЛЯ (60 років)
Він:
Скільки радості, скільки овацій!
Наче вперше, світає земля.
Та невже і насправді збулася
Діамантова мрія моя?
Вона:
І трояндове, і кришталеве,
Й золоте в нас весілля було,
А сьогодні наповнює келих
Коньячок чи хороше вино.
«Молодятам» аж шостий десяток
Пощастило у парі прожить.
Дай же, Боже, нам і благодатну
Сімдесяту річницю зустріть!
Він:
На весіллі була, наче мрія,
Білосніжною панною ти.
Найсміливіші наші надії
Ми змогли втілити, зберегти.
Вона:
Ой, хто знає, рідненький, хто знає…
Чоловік у родині – як Бог.
Те, що втілили, те, що бажаєм –
Це заслуга і неба, і двох.
Хоч життя не нагадує казку,
А кипить, як шампанське хмільне,
Та велика у тім Божа ласка,
Що вподобав і вибрав мене.
Він:
Дві душі, та єдина в них доля,
Їм світанки разом зустрічать,
І тепер у родинному колі
Так багато дітей і внучат!
Діаманти в оправах чудових:
Хочеш – срібній, а хоч – золотій,
Та найбільше втішає розмова,
Вірне, любляче серце в житті.
Вона:
Час відточує долі і грані,
Налаштовує струни душі.
Найдорожче для нас – це кохання,
І усім так бажаю прожить.
Він:
Незбагненний наш світ і мінливий,
Щастя – разом його пізнавать,
Та по-справжньому двоє щасливі,
Як живе у душі благодать.
ЗАЛІЗНЕ ВЕСІЛЛЯ (65 років)
Донька:
Незабутнє свято і лунає пісня,
Від якої серце й справді ожива.
Шістдесят п’ять років – шлюб міцний, залізний.
Як пасує неньці суконька нова!
Син:
Заспівай, матусю! Ми тебе вітаєм.
Хай благословляє Бог щасливий шлюб!
Той, хто має вірність, і родину має,
А найщасливіший той, хто однолюб.
Донька:
Наш коханий тато, хоч старий і сивий,
Гордий і красивий – справді, як орел.
Наші «молодята» вік живуть щасливо –
Довгих літ і щастя, Боже, дай тепер!
Син:
Байдуже, що зуби й костури залізні,
Та кохання – краща з насолод земних,
Бо воно, як правда, як матусі пісня,
З найніжніших слів та звуків чарівних.
Донька:
Дякуємо, наші рідні, за терпіння
І за те, що мудрість маєте в житті.
Шістдесят п’ять років вашому весіллю,
Наші незрівнянні, любі, золоті.
Син:
Будемо кохати, будемо любити,
Найрідніших наших будем берегти,
Щоб садила мама яблуньки і квіти,
Щоб татусь для неї кращим був завжди.
Донька:
Заспівай, матусю, наша берегине!
Заспівай, татусю, – хай почує світ
Пісню солов’їну. І уся родина
Вам бажає довгих та щасливих літ.
БЛАГОДАТНЕ ВЕСІЛЛЯ (70 років)
Донька:
Дорогесенькі мамо і тату,
В залі музика дзвінко луна
І для вас особлива ця дата –
Благодатна любові весна.
Як багато для нас ви зробили,
Щоб змогли на крилечка ми стать!
Народили, навчили, зростили,
Бо у серці живе благодать.
Тепла ніжність у ваших долонях –
Перед нею схиляється час,
І онуки, синочки та доні
Так живуть, як навчили ви нас.
Син:
До хатини батьків я приходжу
І світлиця світає, як храм.
Все найкраще і все найдорожче
У житті присвятили ви нам.
І вікно біля нашого саду,
Що квітує, неначе Едем,
Нам ясніє, як в церкві лампада,
Восени й під весняним дощем.
Донька:
Влітку яблука й вишні червоні
Смаковиту дарують красу,
І тепло, наче свічку в долонях,
Нашим діткам тепер я несу.
Син:
Ми бажаємо довго прожити
І втішати присутністю вас,
А сьогодні даруємо квіти.
Хай лунає і танго, і вальс!
Ганна ЛЕНОК, м. Малин