Відкриваю книгу вибраних рецензій «Наближення» знаного літературного критика з Тернопілля Ігоря Фарини, а заодно – дивовижний, яскравий, барвистий світ авторів.

Назву їх поіменно: Т. Карбович, О. Гунько, Б. Манюк, Б. Андрусяк,Б. Томенчук, Б. Береза, В. Семеняк,О. Клименко, Г. Щипківський,Г. Костів-Гуска,Є. Юрченко, В. Святненко, Л. Ромен, І. Гургула, Л. Степовичка, Г. Цимбалюк, В. Кузан, Б. Кушнір, Б. Теленько, Ж. Юзва, Р. Кракалія, О. Герман, О. Яворська, О. Масляник, Б. Смоляк.
Не з легких писати про написане. І, власне, написане літературним критиком, європейського штибу, яким я з переконливістю назву саме Ігоря Фарину. Знаючи, як спостережливо, глибинно, скрупульозно, з ювелірною точністю, досліджує він сторінку за сторінкою стиль і текст. По ньому безпомилково, лише на слух, з першого ж речення може впізнати творця. А ще – Ігор Фарина завжди виписує оригінальні, вислови, метафори, гіперболи, діалекти, неологізми, все – що може бути цікавим для читача, все те особливе, що ідентифікує автора як автора за мовою, стилем, стилістикою.
Вчорашнім є вислів, що «нема пророка в своїй Вітчизні». І не новим є те, що впродовж останніх 25 років ентузіасти пишуть, ентузіасти видають, ентузіасти критикують, ентузіасти відкривають книгу світові і людям. Тим часом, у 99 відсотках випадків – без жодної державної підтримки. Оскільки і рецензія на мою «Книгу амазонок» вміщена у «Наближенні», то скажу, що знаю лише вершину того «айсберга», який Ігорю Фарині довелось подолати, аби видання побачило світ. За це йому величезна вдячність від мене особисто. Зрештою, й інших авторів закликаю ще раз подякувати Ігорю Андрійовичу за його титанічну працю « відкрити, написати, зібрати і видати».
Новітній Прометей української літературної критики увіковічнив у своєму «Наближенні» поетів і прозаїків. Маючи природній дар від Всевишнього, Ігор Фарина однаково «на краю нерва» відчуває як поезію, а власне її різновиди, до прикладу, драматична поема, катрени, римовані і неримовані вірші. Так само і перли сучасної української прози: романи, духовний роман-есей у щоденниках, повість у новелах, новели, оповідання, хроніка в двох книгах… Є тут навіть відгук на «повістину з тридцяти зимових образків».
Навмисне не вказую авторів і назви їх творів, бо хочу щоб Ви таки відкрили для себе спочатку «Наближення», а вже в ньому – творців поетичного і прозового Слова. Бо не годиться, не варто, не раджу обходити «іншою стежиною» професійну літературознавчу працю адекватного, поважного, не побоюся сказати, одного з небагатьох безкорисливих , самовідданих і справедливих, а для мене – і найкращого критика новітньої української літератури – Ігоря Фарини.
Тепер про книгу. Науково-популярне видання побачило світ у Житомирі, видавець О.О. Євенок. Редактор Б. Мельничук, технічний редактор Т. Гребеножко попри обов’язкові вимоги до редакторської складової, добре попрацювали над тим, щоб були й колонтитули як належиться, і текст ніс змістовне, а не візуальне навантаження, і обкладинка «анонсувала» якнайоптимальніше зміст книги. Обсяг книги – 126 сторінок, вміщені 26 «вибраних рецензій останніх років».
Принагідно зазначу, що було б добре всю колосальну ниву рецензій Ігоря Фарини, починаючи від найпершої і до щойно ним завершеної – зібрати в «снопи і копи» та видати за посильної підтримки Українського інституту книги і державного фінансування. Це було б великою справою честі й для Тернопільської обласної організації НСПУ. Зрештою, і для всієї активної письменницької когорти в Україні та за її межами.
Мабуть, не варто нагадувати, що якісна літературна критика – рідкість за своєю сутністю. А за фактом – правдиві скрижалі історії сучасної української літератури.
Тож, давайте, друзі, продовжимо «Наближення» Ігоря Фарини – «вибраним у томах»!

Галина МАКСИМІВ –
письменниця, науковець,
м. Долина на Прикарпатті