В наш час виховання, формування світогляду молоді є одним із основних засобів уникнення глобальної катастрофи: «Ключ до нашої досконалості – не генна інженерія, а виховання ХАРАКТЕРУ» (Стівен Пост. У кн. Мічіо Кайку, «Фізика майбутнього»).
Шляхетною піде у світ людина, яка сповна пізнала материнську любов. Берт Геллінгер, психотерапевт зі світовим ім’ям, вважав, що в основі життєвого успіху наших дітей лежать стосунки з батьками, особливо – з матір’ю.
.
1.
У книжці «Майбутнє, якого ми прагнемо» (Упорядник і відповідальний редактор Вахтанґ Кебуладзе. – Темпора, 2020) Володимир Єрмоленко стверджує: «Просвітницька апокаліптика вказує на те, що людство безнадійно тупіє, ми живемо в епоху тотальної деградації, і людство самоліквідується від тріумфу масової глупоти».
.
2.
Мозок, за визначенням академіка Олега Кришталя (директора інституту фізіології ім. О. О. Богомольця), найдивовижніший, найскладніший пристрій Всесвіту (що нам доступно на сьогоднішній день) і щоб його не втрачати, то цей витвір мусить працювати за призначенням…
Мозок вбивають лінощі. Мозок гнучкий в будь-якому віці, але його необхідно вправляти, тренувати, використовувати за призначенням.
Мозок стимулює: ЧИТАННЯ, ПИСЬМО і все, що спонукає до РОЗДУМІВ.
.
3.
ДИТИНА НАРОДЖУЄТЬСЯ ІЗ ГОТОВИМ ДО ПІЗНАННЯ СВІТУ МОЗКОМ. А від нас залежить, чим ми його наповнимо.
Альберта Ейнштейна запитали:
– Що необхідно робити, щоб діти були розумними?
– ЧИТАЙТЕ їм казки!
– Що необхідно робити, щоб діти були ДУЖЕ розумними?
– ЧИТАЙТЕ ЇМ БІЛЬШЕ КАЗОК !!!
Читання казок, думних книжок, формує УЯВУ, яка сильніша за знання, а це сприяє розкриттю творчого потенціалу дитини.
.
4.
Дитину (дорослих також) потрібно навчити любити, думати і бути вдячною, все інше здобувається тяжкою щоденною працею: «Ми не досягнемо жодної з інших цілей, якщо забудемо, що мета освіти – збагачувати розум і душу живих людей» (Кен Робінсон і Лу Ароніка, «Школа майбутнього…»).
Від народження кожен українець долучається до філософії серця, засвоюючи розуміння добропрекрасного. Перші орієнтири поведінки дитини формуються через прості правила: це можна, а цього не можна; так гарно, а так – не гарно.
.
5.
Відсутність особистої думки руйнує людське в людині, її дух, духовність, тож мусимо усвідомити, що вже своїм народженням взяли на себе тягар жити людським життям: «У нас багато людей вірять у власну місію, що забувають про найпростішу – залишатися Людиною…» (ГОВОРИТЬ Євген БАРАН…, «Щоденникові медитації, афоризми»).
.
6.
Інколи дрібна думка ятрить наше серце, і воно може закам’яніти байдужістю, зневагою до близьких нам людей: «Чи вистачить на все життя любові? Чи вистачить життя на всю любов?» (Оксана Лозова, «Просто неба). У безмежному полі нашого життя наповнюймо наш мозок живими думками радості й добра, кохання й любові – дрібні ж і злі думки руйнують імунну систему людини: «Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!» (Тарас Шевченко).
.
7.
«Рушай, іди – тримайся свого розуму» (Есхіл). Цей процес, попри все інше, мав би нагадувати тренування інтелектуальних здібностей, бо кожна думка мусить мати свій ґрунт, і якщо вона правдива, то є й життєвий результат її дії.
.
8.
Живімо своїм розумом, творячи власний світ Маленького принца – правдиве є цілісним:
Закохалась в мене квітка –
Виглядає з-під воріт,
А на тих страшних воротях
Сторожить чорнющий кіт.
Богдан Чепурко, «Дивина»
.
9.
Вільний мудрець, який навчився володіти собою, а його розум служить любові, бо ж досягти цього можна лише важкою щоденною працею.
.
10.
Усвідомивши суть материзни (духовної, розумової спадщини від матері), про яку не раз нагадував Пантелеймон Куліш, працюймо, діймо – балачками Україну не побудуємо: «Без жертв і праці ще ніколи не було і ніколи не буде здобутків на світі» (Іван Пулюй).
.
11.
Думки-діалоги, ширення думок, поліфонія рідного слова, слово самобутності людини, величі і єдності України, дієве слово нашого порятунку, слово ж гуляє думками пам’яті, бо й думка має здатність полинути до чесного слова Миколи Ільницького з книжки «У фокусі віддзеркалень»: «Стрижень роману Р. Федоріва “Палиця для прокажених” – трагедія української нації, одну з причин якої сформулював ще Іван Франко словами гіркого докору: “І чом відступників у нас так много? І чом для них відступство не страшне?”, а Євген Маланюк услід за Вячеславом Липинським назвав прокляттям України. Народ мусить звільнитися від цього гріха, що став мовби гріхом первородним, фатумом його долі на довгих перегонах століть, мусить пройти через вогонь самоочищення, щоб у майбутнє увійти фізично і морально здоровим.
У цьому процесі оновлення важливим є витравлювання зі свого духовного організму тієї отрути, яка нагромадилася в ньому, і одним з найкращих і найефективніших ліків від неї є СЛОВО (виділення моє), та палиця, що сигналізує: ось проказа, остерігайтесь, і є свічка – пам’яті і прощення» («Автопортрет зі свічкою пам’яті і прощення»).
.
12.
Часто дивимось у дзеркало, щось там бачимо, та не себе, не себе – «свого опонента, якого знаємо значно менше, аніж будь-кого зі своїх друзів: “Nosce te ipsum (Пізнай самого себе)”» (Андрій Содомора, «Поезія. Проза»). Звідси всі наші біди: не заглядаємо у дзеркало того, що принесе нам і людям поруч найбільшу користь, – дзеркало книжки, бо вихід із лабіринту, з небуття душі й серця – у слові,а слово – у книжці;libros lege (книги читай)…
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Leave a Reply