Про УПА є мемуари, але не художня література, тим паче про дітей в часи визвольних змагань. Бо чи можна згадати повість, де діти без дозволу матері втікають на війну з дому? Або твір, де дитина потрапила в чужомовне середовище і намагається вижити в ньому? Або книга, неповнолітній герой якої опинився в окупації, в якій його намагаються перевиховати, а він піддається чи, навпаки, не піддається? Хто назве твір, де син мстить ворогу за смерть свого батька? Саме небо благає про сюжет, в якому діти знайшли б криївку чи документи і почали вивчати їх. Чудовий детектив би був!
На тридцятому році незалежності так і не з’явився твір про окупанта-квартиранта, який хазяйнує в чужій квартирі, відбирає в дитини іграшки чи кросівки, які йому замовила дружина з московії… Якби про це було написано багато літ тому, то люди були б готові його зустріти, знали б, як дати відсіч. Натомість маємо літературу задля розваги, яка виховує молодь всіляким мотлохом – відьмами, вампірами, рожевими поні, ставлячи під сумнів факт, що діти можуть бути героями. Більше того: в попередні роки з навчального процесу вилучалися книги, які можуть морально дитину травмувати, зі збіднілою мовою, певно, керманичі від освіти мають учнів за ідіотів. “Писати для дітей примітивно – гріх, – сказала письменниця, лавреатка Національної премії імені Тараса Шевченка ГАЛИНА ПАГУТЯК, лекція якої “Патріотична тема в сучасній українській прозі для підлітків” відбулась в Інституті народознавства НАН України.
Написати роман для підлітків “Око світу” письменницю спонукало колись знайомство з ветераном УПА, який в підлітковому віці був зв’язковим і який вразив її розповідями про дитячий героїзм. Адже саме його тодішні ровесники-підлітки демонстрували чудеса відваги, перед якою поступались часом і дорослі упівці, скажімо – відмовлялися здаватись ворогу живими. Бо дитина – це феномен, який не йде на компроміс із соціумом.
Розповідь Галини Пагутяк спонукала очільника Львівської письменницької організації ОЛЕСЯ ДЯКА згадати свого батька-політв’язня, засудженого на 17 літ радянських тюрем суворого режиму і мордовських концтаборів, з яким він у дитинстві з мамою лише раз на рік мав можливість побачитися і якого обшукували, як дорослого, під час зустрічі на наявність зашифрованих записок.
Варто зазначити, що ця лекція, організована Львівською обласною організацією НСПУ та Літературною школою «Розквіт» відбулась в рамках навчальної програми, де молоді таланти мають можливості спілкуватися з письменниками, брати участь у спільних з ними виступах і здобувати досвід. Тема, яка була обрана цього разу, унікальна тим, що вона майже не висвітлена в сучасній літературі. Галина Пагутяк не просто торкнулася, а глибоко дослідила цю тему – дитячого героїзму, підлітків, які боролись із радянським імперіалізмом.
Леся Бернакевич, Львів
