Під Берестечком, на Козацьких могилах забіліли сніги.
Замело…
Серед завії – над полем трійця козаків-велетів застигла, затулила хлопчину…
Пам’ятник цей тривожний, він промовляє настороженим вічним приписом українській долі – відвойовувати, ставати супроти лакуз, оборонятися, кров проливати…
Сніги оці, здається, оповили вічний спокій козацьких душ…
Зимових стежок небагато на 136-гектарній території Національного заповідника «Поле Берестецької битви» (народна назва – Козацькі могили) у селі Пляшева на Рівненщині. Але вже протоптані ведуть туди, де Свято-Георгіївська та Михайлівська церкви й музей.
А ось камінь на місці, де був пункт ставки головного командування війська Богдана Хмельницького.
Великий хрест нагадує про 300 козаків, котрі до останнього вели тут нерівний бій із польськими завойовниками.
Вказівники направляють в ареал , де стояли табори українських полків. Над ними височіли ось такі сигнально-спостережні вежі.
Ці знаки, як метафори минулих епох, закликають вмістити у цивілізаційне єство кожного з нас пам’ять про українську непокору, спротив, жертовність…
…Слухаймо віхолу на полі Берестецької битви – над вспокоєними молодими снігами.
Снігами, що болять.
Віктор Мазаний, письменник, заслужений журналіст України.
Фото автора.
м. Рівне.
Пам’ятник козакам та селянам-повстанцям. Автор Анатолій Кущ.
Свято-Георгієвська церква (зведена у 1910 – 1914 роках).
Михайлівська церква на території заповідника, де молився Богдан Хмельницький перед Берестецькою битвою (17 століття).
Саркофаг, у якому зберігаються останки полеглих козаків.
Ворота архітектурного комплексу заповідника.
Хрест на честь 300 козаків.
Один із хрестів, які були встановлені на могилах козаків у 17 столітті.
Загальний вигляд заповідника.
Ворота заповідника
Ворота заповідника.
Михайлівська церква.
Підземелля заповідника.
Мури заповідника.