Совість у житті християнина грає дуже важливу роль. Ми повинні мати правильне уявлення про неї: «Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання» (Рим. 1:20). Так кажуть проповідники про совість. Тобто, кожному дано знання про Бога, що Він є.
Чимало людей заглушають голос совісті і вона стає нечутливою, спаленою. «Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські, через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй» (1Тим. 4:1-2). Тут йдеться про людей, що заглушили голос своєї совісті, тобто, захистилися від впливу на них Бога, через Духа Святого. Це і є хула на Духа Святого!
Зокрема хула на Духа – це коли людина старається не сприймати голос совісті, через який до нас звертається Дух Святий. Унаслідок така людина поступово загрузне в гріхах, змиряється з ними (часто вважаючи їх, не таким вже гріхом) і помалу відходить від Бога. Якщо совість не знає істини Писання або притупилася і стала жорстокою внаслідок багатократних порушень Божого закону, це може призвести до катастрофи. Людина, яка не відчуває докорів сумління, духовно мертва, тобто відлучена від Бога. Комп’ютер, відключений від джерела енергії, – не працює.
У зрілих вірних почуття привчені навичкою до розрізнення добра і зла, а невіруючі не розуміють, де добро, а де зло. «Кожен, хто годується молоком, несвідомий у слові правди, бо він немовля; а тверда страва властива дорослим, у яких довгим навчанням почуття привчені розрізняти добро і зло» (Євр. 5:13-14).
Апостол Павло сказав, що Бог написав Свій закон у наших серцях. «Вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні» (Рим. 2:15). Совість людини знає істину завдяки закону Бога, який Він вклав у людське серце. «Вкладу закони Мої в серця їхні» (Євр. 10:16). «Ось Завіт, який заповідаю дому Ізраїля після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх; і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом» (Євр. 8:10).
Біблія порівнює закон із дзеркалом. «Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі: вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона. Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності» (Як. 1:23-25).
На людей покладений моральний обов’язок, прислухатися до голосу своєї совісті. Інтуїція і совість від Бога. Діяти проти совісті – гріх. Виступаючи на Вормському рейхстагу, Лютер сказав: «Совість моя [пов’язана] Словом Божим… недобре і небезпечне поступати проти совісті». У заяві Лютера, ми бачимо два важливі біблійні принципи. По-перше, совість повинна знати істину або «знаходитися під владою» Слова Божого. Совість може мати неправильні уявлення про добро і зло або притупитися в результаті багатократних переступів закону. Постійно гріхи або байдуже ставлення суспільства до вади, можуть зробити нас бездушними, так що ми заглушатимемо голос совісті і грішитимемо, без жодного розкаяння.
На закінчення хочеться навести низку висловів видатних людей про совість.
Совість — тисяча свідків. Квінтиліан
Совість — це наш внутрішній суддя, який безомильно свідчить про те, наскільки наші вчинки заслуговують на повагу чи осуд наших близьких. Поль Анрі Гольбах.
Якщо хочеш міцно спати, візьми зі собою до ліжка чисту совість. Бенджамін Флобер.
Боягузтво питає — чи безпечно це? Доцільність питає — розсудливо це? Марнославство питає — популярно це? Але совість питає — чи правильно це? І приходить час, коли потрібно зайняти позицію, яка не є ні безпечною, ні розсудливою, ні популярною, але її потрібно зайняти, бо вона правильна. Мартін Лютер Кінг.
Це їхнє право, і їхню думку треба поважати (…). Але для того, щоб жити по совісті з іншими людьми, я повинен жити в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості. Гарпер Лі.
Є ступінь запеклої облудності, що називають «чистою совістю». Ницше Фрідріх Вільгельм
Може бути, совість джерело моралі. Але мораль ніколи ще не була джерелом того, що по совісті вважають добром. Акутагава Рюноске.
Моя спокійна совість важливіше мені, чим всі пересуди. Цицерон Марко Туллий.
Найголовніша головна прикраса — чиста совість. Цицерон.
Зиновій Бичко