(Відгук на роман Ольги Полєвіної та Олександра Архангельського «Вінок сонетів», Кропивницький, «Імекс-ЛТД», 2019)
Якщо поєднуються дві стихії в одну, то створюється тандем, де кожна зі стихій то палає нестримним вогнем, то, почувши правічний голос землі, стишується. Це ніби алюзія до жіночого та чоловічого начала («Інь» та «Янь»). А біполярність двох протилежних світів створює гармонію світу.
Саме так можна сказати про роман «Вінок сонетів», написаний у співавторстві Ольгою Полевіною та Олександром Архангельським. Унікальність цього роману в тому, що він за своєю структурою імітує вінок сонетів, тільки в прозі. А вінок сонетів – це архітектонічна форма поеми, яка складається з п’ятнадцяти сонетів, де назви чотирнадцяти розділів утворюють магістральний сонет, а один так і називається «магістрал».
Ідея його створення виникла у авторів раніше, коли вони в співавторстві писали вінки сонетів.
Цей роман описує життя двох обдарованих людей, яким випала доля, сповнена пригод та інтриг. Кожен автор веде партію від свого персонажа. Головні герої, Євгенія Ружич та Євген Большов, були створені один для одного. Їхні шляхи не раз перетиналися, перш ніж вони зрозуміли, що мають бути разом.
У романі дивним чином переплітаються життя та смерть, кохання та зрада, відчай та віра, дружба та віроломство. У ньому життя просліджується в ретроспективі. Це уявне повернення головних героїв у їхню молодість і повторне переосмислення свого життя.
Цей роман яскраво розкриває психологію пристрасті та непрості стосунки між чоловіком і жінкою, які кохають один одного. У романі реалістично та детально зображується студентське середовище другої половини минулого століття та місцева літературна «богема» провінціального міста наших часів. Література та музика стають повноправними дійовими особами.
Роман наскрізно пронизаний поезією. Він знайомить читачів з різноманітними літературними та музичними жанрами, з творчою лабораторією сучасних літераторів, їхнє спілкування в соціальних мережах.
Роман написаний у легкій та невимушеній манері. Його цікаво читати, а надто тим, хто захоплюється художнім словом та музичною класикою. А наприкінці цього роману в розділі «Із поетичних зошитів» читачі поринають у світ поезій головних персонажів, а також можуть вдосталь «посмакувати» глибокими та чуттєвими вінками сонетів Ольги Полевіної та Олександра Архангельського.
Варто також відзначити, що цей роман повністю публікувався на сторінках літературно-мистецького журналу «Степ» за 2018 – 2019 роки, а уривок з нього можна було прочитати і в газеті «Народне слово» за 22 грудня 2016 року.
Світлана Ніколаєвська
м. Кропивницький