Вістка з інтернетних повідомлень, що 10 лютого 2017 року, помер поет Богдан Бойчук, один із засновників, активних учасників та авторів Нью-Йоркської групи, приголомшила мене. Я не можу змиритися з цією вісткою, але на жаль це правда.
Не стало найбільшого українського поета другої половини ХХ століття, також тої інтелектуальної особистості, яка допомогла мені скинути з себе ярмо думання, успадковане від політичних часів, які панували у Польщі до 1990 року.
Я як поет, дружив та листувався з Богданом Бойчуком протягом майже 30-и років, і це був для мене натхненний час поетичного дискурсу. З появою е-пошти, він перейшов в інтернетні ресурси, і також залишив тривалий слід у моєму підході до приязні та до поезії з Богданом Бойчуком. Це був період швидкісних повідомлень, і Богдан Бойчук нераз дорікав мені, щоб не писати до нього відручних листів, бо вони надто довгі, і він не має часу їх читати.
Вислів, що помер один із засновників Нью-Йоркської групи, Богдан Бойчук, її лідер та організатор, дуже болить. Тому що, кінчається жива епоха, а починається літературна історія. Це, як сказав у своїх наукових дослідженнях про Нью-Йоркську групу та про творчість самого Богдана Бойчука, проф. Олександр Астаф’єв, літературна дійсність сакралізується та стає історією літератури. І це справді так.
Богдан Бойчук народився 11 жовтня 1927 року у Бертниках на тернопільському Поділлі, вчився у школах Монастириськ та Бучача, і цей період він яскраво втілив у поетичні потрясаючі образи, у яких опнсував жорстокість Другої світової війни: «Любов у трьох часах» (1983) та «Кляса без вісти» (1914).
Вислів Богдана Бойчука, що «Кожний поет входить у літературу, щоб відкинути усталені норми й накидати свої», сьогодні знову звучить для мене актуально.
Я мав змогу та велике щастя перекладати твори Богдана Бойчука польською мовою. Він дав на ті переклади згоду та вважав їх важливою часткою популяризації його творчості, поруч англійських, португальських, російських та німецьких перекладів.
Перші мої переклади охопили поему «Любов у трьох часах». Вона вийшла під назвою: «Miłość w trzech odsłonach i inne wiersze» (В-во «Ksiaznica Podolska im. Łukasza Górnickiego», Бялисток, 2001), до неї додавалися інші вибрані вірші. Ці переклали на польську мову, я здійснив з відомим польським поетом Яном Леоньчуком, і тоді Богдан Бойчук прибув з Нью-Йорку на поетичну презентацію до Варшави та Білостоку. Пригадую, як у гостинній оселі Яна Леоньчука, ми пили, після презентації, червоне сухе вино та гуторили про поезію. Оскільки презентація у Білостоці в прекрасній залі центральної Бібліотеки регіону, мала суто літературний характер, то презентація книжки у Варшаві була неймовірною подією. Вона відбувалася у світлиці отців Васильян на вул. Медовій. На презентацію прийшли відомі українці які мешкали у Варшаві: поет Остап Лапський, старійшина українських літераторів у Польщі, проф. Стефан Козак, голова україністики Варшавського університету, проф. Василь Назарук, відомий український літературознавець, головний редактор єдиної української газети у Польщі «Наше слово», ред. Мирослав Вербовий та композитор Роман Ревакович. Після бурхливої та дуже вдалої презентації, ігумен монастиря показав поетові музей отців Васильян, де Богдан Бойчук захоплювався старовинними іконами та іншими церковними шедеврами нашого минулого.
У 2007 році я переклав п’єсу «Приречені», надруковану у виданні: «Дві драми», (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1968). Польська назва: «Skazane kochać». (Wydawnictwo «Ukraińskiego Zaułka Literackiego», Люблін, 2007). Це було українсько-польське видання, і на жаль цей твір вийшов без офіційної презентації у Польщі. Тоді Богдан Бойчук проживав у Ґлен-Спеї та у Києві, і не знайшов часу, щоб приїхати на презентацію до Польщі. Відчував тоді стан надто скороченого часу, хоча саму п’єсу, після її виходу у 2007 році, редагував. Зберігаю у моєму літературному архіві цей авторський примірник нової редакції, подарований для мене Богданом Бойчуком на згадку наших творчих поетичних відносин.
У 2013 році Богдан Бойчук надрукував надзвичайно потрясаючу поему «Кляса без вісти» (журнал «Кур’єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 278-279-280, 2013). Це була поема в прозі, яку я після прочитання, порадив поетові надрукувати окремою книгою. Я вважав, і це сказав Богданові Бойчуку, що поему надруковану у «Кур’єрі Кривбасу», не запримітили ані читачі, ані літературна критика в Україні. Тому я запропонував до книжкового видання здійснити додаткові переклади, англійською та польською мовами.
Поема вийшла у мистецькому оформленні Варвари Кісь-Лобода, онучки відомих українських мистців зі Львова Людмили та Володимира Лободів, як тримовне виданняу Літературній аґенції «Піраміда» у Львові 2014 року. Її презентація відбулася в Музею літератури у Києві, на жаль я не міг бути на ній.
Чому поема «Кляса без вісти», вийшла українською, англійською та польською мовами. Богдан Бойчук у творі повертався до минулого, описував свою молодість та кохання у Бучачі та тлі жорстокої німецької окупації, часів Другої світової війни.
У поемі, якби видно, що у його житті були присутні три мови, українська, як рідна, якої він емігрант, ніколи не полишав, яку любив та якою висловив найкращі твори у нашій літературі. Польська мова, це мова довоєнного періоду життя поета, він її вивчав у школі в Монастириськах, нею говорив з власниками помешкання, поляками, де жив у них, коли навчався у Торгівельній школі в Бучачі. Знаючи її він коректував мої переклади. Я завжди схилявся до його мудрих зауважень, бо поет знав польську мову 80-и річної давності. Так у Польші зараз не говорять, з оглялу на зміни які наступили у польському мовленні під впливом сучасності. Англійська мова в житті Богдана Бойчука, це стихія, це його емігріційне життя, це його Америка, його Нью-Йорк, і його Нью-Йоркська група.
Не стало Богдана Бойчука, і плачучи по Ньому, тиснуться різні думки з моїх контактів з Ним. Ось я пригадую багато деталей з наших зустрічей у Києві. Ще у жовтні 2016 року, коли я був у Києві, він подарував мені свою ручку, це на згадку і на вічність…
І ось, можна сказати патріотичний твір Богдана Бойчука, якби непритаманний його літературному дискурсові, адже його творча стихія у поезії, це еротика, любов та кохання:
УКРАЇНА
Вона осіла в моїй підсвідомості,
І як лише закрию темрявою очі,
Її болі вщеплюються в мої нерви
І пускають парості.
Її сльози виїдають мої зниці,
Її рани дірявлять моє тіло,
Її радощі виповнюють мої бажання.
м.Люблін,
Польща
