Недавно гостював у свого щирого приятеля Дрогобиччині. Він працює довголітнім і творчим директором школи. Без перебільшення, його школа, великий сад (сад України) – чи не найкращий плід праці на всю Україну. А ще його одержиме захоплення – це пасічництво й вирощування овочів у теплицях. Тому чи не з самої весни на столі в нього свіженькі салати, огірки, редиска, помідори – направду екологічна розмаїта ярина. Без нітратів і хімдобрив – аж пахне свіжістю й неповторним щемким весняним ароматом.

У селі в мого друга чимала доглянута пасіка – вуликів, либонь, зо двадцять. Справжньою гордістю для нього є ошатний будиночок на вуликах, у якому можна отримати сильний і відчутний релакс – оздоровитися, відпочити й набратися нових сил. Усі стіни й стеля в цьому казковому домашньому санаторію завішані духмяними в’язанками кульбаби, чебрецю, материнки, меліси, чорниці, суничок, полуниці, аронії, полину, звіробою, м’яти, рум’янку, липи. За зиму всі ці букети перекочують у школу: діточки будуть ласувати неповторним трав’яним чаєм.
Товариш запропонував мені провести ніч у цьому будиночку-вулику. Ніч минула, мов одна година. Вібрація бджіл, нечувані пахощі цілющого зілля так дивовижно огорнули тіло, що незчувся, як поринув у царство Морфея…А серед ночі гучний грім і сліпучі блискавки прорізали літню тишу – і з небес полився рясний благодатний дощик.
Враження, нечувані й незабутні, переповнювали мою душу та серце. Сам я ще довго перебував на благородній хвилі піднесення. І пригадалися слова Святого Письма: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 сол. 5, 18).

Зиновій Бичко, журналіст,
місто Львів