В черговий раз я зрозуміла, що досі не розуміла цілком очевидних речей. Тавтологія і парадокс?! Звісно! Але як є.
Мабуть, таке трапляється з кожним – хоча б раз за життя. Слухаєш якесь твердження, думку чи враження і ти з нею згоден. Але… чомусь не доходить. Немає остаточного, глибокого усвідомлення. А потім, під впливом якихось буденних подій починаєш розуміти. Вуаль віддаленності зникає – десь глибоко всередині себе починаєш усвідомлювати те, з чим ще вчора просто погоджувався.
Так от – саме так мене осінило щодо ролі “інших” людей в нашому житті. Кожна особистість унікальна, всі неповторні і різні. Це одна з давно підтвердженних і усім відомих істин, що робить наш світ прекрасним. Та, все ж, можна розділити суспільство на звичайних людей і трішки “не таких як усі” – людей із синдромами Дауна, Аспергера, з аутозмом… чи просто надто сором’язливих. Альберт Айнштейн, Пабло Пікассо, Альфред Хічкок Кортні Лав, Курт Кобейн, Дерил Ханна, Сільвестор Сталоне, Мессі, Енді Уорхол, Марк Цукерберг, Мікеланджело, Білл Гейтс, Бенедикт Кембридж
Багато говориться при їх соціальну адаптацію, починаючи ще із дитячих садків. Про школу і важливість спілкування з однолітками. Звичайно, увага і толерантність до таких людей значно полегшує їм життя, але, вводночас, змінює усіх оточуючих.
Мені не приходилось довго перебувати в компанії отаких людей. Можливо, саме тому я зрозуміла цю істину лише тепер – поруч із трішки “іншими людьми” ми стаємо кращими.
Це означає, що вони роблять нас кращими – більш людянішими, терпеливішими. Саме вони можуть зробити з нас філософів та психологів. Можуть навчити радіти кожній хвилині і безповоротно повірити в силу людського духу, повірити, що ми ще маємо шанс. Навчити мислити незвично, нестандартно, творчо.
Якщо на вашому шляху зустрінеться така особлива людина, чимось відмінна від вас – саме вона допоможе вам стати вищим над собою. Буде вражати, надихати, пробуджувати глибинні цінності. Ви лише доповните її світ, але вона, ота трохи “інша” людина, точно наповнить правильним змістом ваші серце, душу та розум.
Хто зна, може Бог тому і посилає отим “іншим” людям такі випробування на долю, щоб вони стали мірилом людяності, поводирями до світла і добра в цьому щораз байдужішому бетонному світі.
Світлана Кучпилюк