У львівському видавництві «ЛА «Піраміда»» готується до друку третя книга вибраних записок українського поета і науковця Ігоря Зиновійовича Павлюка, які він відверто пропонує любителям афористичних висловів, а також тим, хто із користю для свого духовного розвитку заглядає у творчу лабораторію митця і сплітає вінки із терну та лавру на Божій дорозі. Ця книга – хрестоматійний додаток до монографії Ігоря Зиновійовича Павлюка «Українська авторизована поезія: світоглядні традиції та тенденції», яка також готується до друку.
Перші два томи (Богоєднання. Записки поета Ігоря Павлюка: Книга перша / Ігор Павлюк / Худ. оформл. Віталій Бірчак. – Львів : ЛА «Піраміда», 2023. – 520 с.; Богоєднання. Записки поета Ігоря Павлюка: Книга друга / Худ. оформл. Віталій Бірчак. – Львів : ЛА «Піраміда», 2024. 520 с.») можна придбати на сайті видавництва: https://piramidabooks.net/pavlyuk-igor
* * *
Пропонуємо уривки записок із третього тому
– Чим глибше відчуваю себе землею, тим вище відчуваю себе небом.
– Доки є ще люди, які лінк від лайка не відрізняють, людство має шанс на спасіння!..
– Церква – це не музей святих, а лікарня для грішників (Почуте).
– Мій семирічний онук каже мені: «Коли ти, діду, злишся, то ти зовсім не страшний, а смішний». Отаке. Тайтаке.
– Сирітські страждання не озлобили мене…
– Мені прикро, що є люди-шахраї, що є люди-убивці… А як прикро Богові!.. А Він же терпить! То і я повинен терпіти таких істот…
– Тема Моцарт і Сальєрі – важлива тема. Коли аморальність, антиетика убиває естетику.
− Не докотись до маніакально-депресивного розладу чи, що ще гірше, релігійного фанатизму…
– Гойдалка між кайфом і болем із віком хитається. Все менше кайфу, а все більше болю тілесного. Тому треба духовно-душевний свій світ посилювати.
– Нарешті (у 57 років) усвідомив, що я сирота (Бог мені Батько: у Псалмі 68:6 сказано: «Він Отець сиріт і Суддя вдів, – Бог у Своїй Святині»). Тут і захист, і відповідальність.
– Єдиний спосіб зберегти здоров’я – це те, чого не хочеш, пити те, чого не любиш, і робити те, що не подобається (Марк Твен).
− Я вважаю, що справжня релігія – це добре серце (Далай Лама).
– Сучасна психіатрія вважає алкоголізм класичною формою «хронічного самогубства» поряд із курінням, вживанням наркотиків, переїданням та іншими шкідливими звичками.
– Письменники, доведені до самогубства політикою, легко діляться на три групи, які я позначу так: «які опиралися дияволу», «що загравали з дияволом» і «жертви статистики» (Почуте).
– Чи досліджувати творчість письменників-стукачів? Досліджувати можна, бо ж навіть закам’яніле лайно первісних людей досліджують, щоби дізнатися, як вони жили. Але ж не канонізувати, ставлячи пам’ятники…
– «Трьом особам пакостить наклепник: наклепаному, що слухає і самому собі», – говорив святитель Василь Великий.
− Духовна боротьба − це духовна боротьба християнина з пристрастями, що заважають його богоспілкуванню та наближенню до Бога.
– Алкоголь – злодій радості. А звідки він візьме ту радість? У майбутнього. Тому не дивуйся, що є бодун. А молитва бере радість у Бога.
– Морська і космічна хвороба. Колись мене море хвилювало, а потім – космос. А тепер – внутрішній космос.
– Морська і космічна хвороба. Колись мене море хвилювало, а потім – космос. А тепер – внутрішній космос.
– Розійшовся із товаришем, для якого кумиром був Шевченко, якого я вважав людиною. Я ж ішов за Христом. Христос воскоес. А Шевченко – ні…
– Найстрашніший злочин – безкарність (Бернард Шоу).
– Що не в міру, те від лукавого.
– Поезія – дарування душі. Без душі поезії нема. Це мертвизна.
– Якщо людина з маленького сперматозоїда виростає, то чому Всесвіт не може з вибуху атома виникнути?..
– У могилі немає слави. Хробаки справедливі.
– У здоровому суспільстві кумирів не буває.
– Марнославство серед письменників зашкалює. Якщо письменник позбавляється цієї риси, то йому стають нецікаві і смішні його марнославні колеги.
– Святі не воюють. Вони вже перемогли.
– Коли я напишу усі задумані мною книги різних жанрів, то писатиму казки…
– Як фізично раз і на все життя не наїсишся (треба їсти щоденно), так і духовно треба «харчуватися» кожен день (молитися).
– Навіть дерева несуть свої хрести…
– Тюрма чи монастир? Що краще?
– Найпристрасніші моралізатори – старі курви, стукачі та імпотенти. Дехто з них – смішні типажі для моїх мемуарів.
– Не очікуй, що тебе будуть любити у світі, в якому розіп’яли твого Господа (Чарльз Сперджен).
– Напиши у соцмережах слово «Христос» – і відразу будуть різні коментарі: аж до «Навіщо ти рекламуєш жидівського Бога?». Такі люди.
– В Україні на зміну поетам-ідеологам прийшли поети-торгаші…
– Хтось вважає так: Бог є, але життя для людини після її фізичної смерті нема. Є ще й така думка: Бог не втручається у життя людини навіть за її життя.
– Основний конфлікт – це конфлікт між ангелом та бісом у душі моїй.
– Звільняйся від токсичних людей у душі своїй, щоби прийшли туди нові добрі люди…
– Кожен із нас носить маску. Хтось нею прикриває шрами і рани, а хтось – свою гнилу сутність.
– Понадмірна чутливість обертається нечутливістю, що властиво при паралічі.
– На Божій дорозі поразок нема.
– Якою буде рілігія нового світу?.. Цікаво пофілософствувати на цю тему.
– Між соціалізмом та капіталізмом є ще алкоголізм… (Почуте).
– Самотність – добре, коли ключ із твого боку дверей. Свобода (Почуте).
– Не зважай на те, що скажуть про тебе на Землі. Важливо одне – що скажуть на Небі.
– Господь хоче від нас лише смирення, а все інше зробить Божественна благодать.
– Мав серйозну дискусію зі своєю донькою після того, як вона почула від свого сина (мого внука Данила), що у лісі біля нас живе Баба Яга. Про це розповів йому я. Донька почала переконувати Данила, що ніякої Баби Яги у світі не існує, а мені наказала більше йому нісенітність не розповідати. Я категорично проти позбавлення дитини казки, бо сам виріс на казках.
– Найкраще заспокоїти людину – переконати її, що вона щаслива…
– Шляхетний чоловік не прагне їсти досхочу і жити заможно. Він поспішає в справах, але зволікає в промовах (Конфуцій).
– Щоби бути щасливим, треба у чомусь себе обмежувати і духовно працювати (молитва і піст), бо якщо сам це не робитимеш, Всесвіт робитиме це за тебе, а тобі буде боляче.
– Цікаві стосунки Совісті і Долі.
– Все сакральне вимагає жертв…
– Немає гіршого за відчай, з ним борися покаянням. Іди в ліс (в усамітнення) і поплач…
– Мертва релігія стає літературою (міфи древньої Греції, наприклад), а література служить релігії і готує нову релігію навіть…
– Душа є у всіх. Але важливо – чим її наповнює істота.
– Людина втрачає здоровий глузд, коли закохана, або коли ненавидить (ненависть – зворотній бік любові).
– Бог, як Батько, ставиться до нас, людей. Так і я ставився і ставлюся до своїх дітей: люблю їх, але даю свободу – не набридаю їм, не тисну на них.
– Не спалося. Згадував померлих уже людей, із якими звела мене доля. Багато серед них навіть молодших від мене… Є над чим задуматися.
– Не люблю понтів і слова «культовий».
– У наших предків похорони (тризни) були веселі.
– Подивився сьогодні на алкоголіка і на монаха у храмі. Монах заповнює порожнечу душі молитвою, алкоголік – спиртним. Подібні і зовсім різні процеси: сатанинський і Божий. Навіть так можна сказати.
– Різні птахи і літаки мають свою висоту польоту. Вони не можуть літати ні вище, ні нижче. Так і поети. Я знаю свою висоту польоту, тому не можу лпускатися нижче цього рівня, бо загину і впаду на голови пташок, які літають нижче і щасливі від своєї долі.
– А можливо, Христа розіп’яли на хресті, який він сам зробив, адже він був теслею…
– Професія накладає відбиток на характер людини. Так моя сестра, яка із 15 років працює в торгівлі, думає-відчуває як торговка, всю енергію автоматично переводячи на гроші. А я (поет) скрізь ловлю метафори. Така-от хімія…
– Якщо ти не щасливий – значить: ти дурень!
– Людина, яка не залежна від слави, грошей, алкоголю, влади… – вільна, а значить має бути щаслива!
– «Хто своє ім’я прославляє, той буде забутий, а хто істину – той Божий…».
– Чи досліджувати творчість письменників-стукачів? Досліджувати можна, бо ж навіть закам’яніле лайно первісних людей досліджують, щоби дізнатися, як вони жили. Але ж не канонізувати, ставлячи пам’ятники…
– І фізичний, і духовний ріст людини через біль здійснюється: згадай, що м’язи ростуть у людини через болючу накачку їх підняттям різних тяжких предметів…
– Турецьке прислів’я. Коли клоун переїжджає жити до палацу, він стає королем. Натомість палац стає цирком!
– Людина, яка втрачає совість, втрачає все (Голда Меїр).
– Найбільш чужі мені люди-торгаші, зокрема перекупки.
– Сирітські страждання не озлобили мене…
– Вогонь болотний і вогонь німбовий – різні вогні.
– Чим я святіший, тим я людяніший…
– Розумні не так шукають самотності, як уникають суєти, що створюється дурнями (Артур Шопенгауер).
– Самота і велелюддя – однаково важкі для людини.
– Чим більше середнє інформаційне навантаження літери, тим вищий автор.
− До тебе будуть ставитись краще, тільки тоді, коли тобі плювати, помічають тебе чи ні. Спробуй (Доктор Перрі Кокс).
− Я вважаю, що справжня релігія – це добре серце (Далай Лама).
– Якщо погано і нема сил, можна померти. Але грати з дияволом у піддавки не можна.
− У мене є, можливо, паранаукове спостереження, що на депресію найчастіше хворіють хороші люди, причому не в екстремальних умовах (Почуте).
− Оскільки навіть найменший біс сильніший за найсильнішу людину (адже вона не обмежена плоттю!), то й думки його виявляються вельми переконливими і повними «позаземних одкровень».
− «Смачно їжте, засмагайте на сонці, не соромтеся лінуватися. Будьте дурними та дивними, але будьте собою. Адже на все інше просто немає часу! (Річард Гір).
− Людина тільки тоді по-справжньому знаходить себе і стає самою собою, стає левом, а не вівцею, коли перестає залежати від думки оточуючих. Ця залежність – дуже згубна штука, і якщо людина розумна, вона повинна постаратися її подолати якомога раніше у своєму житті.
− Ми люди пристойні, гарні лише до того моменту, поки нас за живе не зачеплять…
– «Поки що людина відчуває біль – вона жива. Поки людина відчуває чужий біль – вона людина» (Франсуа Гізо).
– Не прагни бути щасливою людиною. Погоня за щастям віддаляє його від нас.
− «Якщо хтось хоче тебе сильно образити, значить йому ще гірше» (Конфуцій).
− Однак і праведника в цьому житті можуть переслідувати всілякі лиха невиліковні хвороби, утиски від ворогів, пожежі, землетруси, смерть близьких. Зрештою, жоден праведник не може уникнути своєї власної смерті.
− Ми любимо трагедію. Ми обожнюємо конфлікти. Нам потрібен Диявол, а якщо Диявола немає, ми творимо його самі. Це не добре і непогано. Це просто спосіб існування людей. Вони такі влаштовані, люди. Рибки плавають. Пташки літають.
– «Шукайте всюди духа, а не літери», – каже свт. Ігнатій.
– Причина письменницьких трагедій. Жодна влада не завдавала письменникам стільки зла, як інші письменники. Якщо трохи покрутитись серед письменників, дізнатися, що вони один про одного говорять, то можна з упевненістю сказати, що письменницький світ – справжній серпентарій. «Володарі дум» – найнеприємніші люди у світі. Злість, заздрість, підлість та віроломство є в цьому середовищі звичайною справою (З Інтернету).
– Доки є християнство, будь-яке диво можливе.
– Підлі та несподівані напади – ознака того, що ми добре впорюємося зі своїм завданням – бути добрими та підтримувати інших.
– Витримаєш випробування тишею – витримаєш усе (Фуген Генкаку).
– Іов не вважав могилу місцем мук, яке лише посилило б його страждання. Для нього вона була скоріше місцем спокою.
– Творчість дає відчуття вищої свободи.
– Чудовий устрій Космосу та гармонія в ньому можуть бути пояснені лише тим, що Космос був створений за планом Всезнаючої та Всемогутньої істоти. Ось моє перше та останнє слово (Ньютон).
– Ми живемо гірше-тяжче за давніх, навіть первісних, людей…
– Помри вчасно – так навчає Заратустра (Ф. Ніцше).
– «Робота» генетичної пам’яті поета – його вірші.
– Основне питання філософії не взаємодія матеріального із духовним, а питання самогубства.
– «У тебе, Павлюк, – каже одна мудра знайома, маючи на увазі мою наївність тощо, – дитячі хвороби в дорослому віці». Згоден. Це ознака поетичної душі.
– Прозріння – це коли перестаєш бачити в людях те, чого ніколи не було (Почуте).
– Треба постійно бути закоханим – щоби бути щасливим.
– Не ображайте сиріт, бо Всевишній (їх Батько) покарає Вас.
– Більшість людей не хочуть правди. Вони хочуть постійного підтвердження того, що те, в що вони вірять, і є правдою.
– Підсвідомість і надсвідомість поєднуються, мають свої символи, знаки, коди, міфи.
– Пастор сказав: «Сьогодні я бачу людей у церкві, але не бачу церкви Христової. Світ, сповнений віруючими, але не послідовниками Ісуса».
– Якби солов’ю за спів на шию вішали медалі, то він би скоро не те що співати не зміг, не полетів би. Соловей співом своїм територію мітить і солов’їху прикликає, щоби рід продовжити…
– Швейцарському журналісту поставили таке запитання: «Хто такий Ісус Христос?». Він віповів: «У хімії – перетворював воду на вино. У біології – народився від Діви. У фізиці – не підпорядкувався закону тяжіння, коли вознісся на небо. В економіці – нагодував 5000 чоловік 2 рибами та 5 хлібинами. У медицині – зцілював хворих та сліпих без анестезії і навіть воскрешав мертвих. В історії Він – Альфа і Омега, початок і кінець. На думку суду, на Його плечах лежить царювання, і Він є Царем усіх земних царів. У релігії – до Отця ніхто не приходить, окрім як через Нього» (З Інтернету).
– Перестаньте турбуватися про неважливі речі! Не турбуйтеся про те, кому ви не подобаєтеся, у кого чогось більше або хто що робить! Натомість бережіть і цінуйте стосунки з тими, хто вас любить! (Автор: Роланд Санте).
– Віра в Бога допомагає долати страх. А де нема страху, там є свобода і любов. Тобто щастя.
– Самітник-поет… Поети – усі самітники… А психологія самітника – цікава тема.
– Шевченкові би не дали премії його імені нині. Пришили би всі смертні гріхи.
– Мавка мусила стати людиною, щоби вижити, як і мавпа колись. А людина мусить стати Богом, щоби вижити…
– Якщо я пишу олівцем чи ручкою на папері, то я не лише пишу – я малюю.
– Я сміюся тепер від того, від чого раніше плакав.
− Спочатку боліло, а потім нудило, а потім смішило все.
− Його поезія – мов танці на сільській дискотеці…
− Простіть мене, дерева, що на книги мої потрачені… Простіть мене, зерно, насіння яблук – що я Вас з’їв. Простіть, недолюблені дівчата…
− Моє життя стає словами, а слова – Логосом!
– Ніколло Паганіні сказав у свій час: здібним убогі душею заздрять, талановитим – шкодять, а геніальним – мстять.
– «Ми пізнаємо людину не за тим, що вона знає, а за тим, чому вона радіє» (Рабіндранат Тагор).
− Люблю запах квітки, яка розцвітає, і запах свічки, яка погасає.
– Хіба Христос винен, що його «послідовники» інквізицію придумали?..
– Смішно дивитися на світоглядну суперечку жаби і пташки, риби і крота…
– Керує державою той, хто пише доповіді президенту…
– Справжній учитель – не той, хто тебе постійно виховує, а той, хто допомагає тобі стати самим собою.
– Важливі лише індивідуальні стосунки із Богом, а із його творіннями (природа, інші люди (навіть священники)) – вторинне…
– Мене більше стресують думки про майбутнє, ніж спогади про минуле…
– Боротьба розуму і серця, свободи і любові, его та універсуму. Усе те у свідомості людській.
– Не люблю церемоніальні виступи. Непоетичне це діло. Як і майже всяке ораторство. До Бога кричати не треба. Але й людям ближчий інтимний шепіт, колискова, ніж голос будильника. Люди більше люблять муркіт кота наніч, ніж голос півня зранку.
– Богові і собаці все одно – король ти чи злидень. Він на серце дивиться твоє.
– Я почав відчувати вібрації, які тонші за слова, тому й перестав писати вірші…
– Я не для сучасників пишу, а для нащадків… А за великим рахунком – для Бога…
– Мало знати історію. Треба її відчувати. Я відчуваю історію.
– Я дуже щасливий, коли мирюся із людиною, із якою не спілкувався через непорозуміння. Це християнське щастя.
Leave a Reply