Наша мова – це складний понятійно-категоріяльний апарат, що містить у собі всі національні особливості і відтінки, більше того, свою естетику. Мова, без сумніву, визначає світогляд народу і майбутнє держави.
На те, як ми живемо впливає насамперед те, якою мовою ми думаємо. Мова – це програмний код, який через свою естетику формує нашу етику та мораль. Якщо на українську вітальність, український дух штучно насаджується інша мова, то навіть етнічний українець перестає бути українцем по духу. Тому що тканина його думок, те, у що він огортає свої почуття, переживання і емоції, вже зовсім інша. Людина через мову сама себе творить іншою, творить свій інший дух.
Мігель де Унамуно писав, що вихідним пунктом будь-якої філософії є мова, за допомогою якої ми пізнаємо світ: «Кант мислив німецькою і по-німецьки інтерпретував Юма і Руссо, які мислили відповідно англійською та французькою. І якою мовою мислив Спіноза, якщо не іудео-португальською, замурованою в голландську, з якою він вів боротьбу?
Мислення ґрунтується на упередженостях, а упередженості містяться в мові. Хіба можливо філософствувати мовою чистої алгебри або навіть есперанто? Будь-яка філософія – це, по суті справи, філологія. А багато філософських ідей насправді своїм виникненням нічому так не зобов’язані, як римі, потребі в побудові співзвуччя! У того ж Канта дуже багато визначається естетичною симетрією, ритмом».
Українська мова за своєю естетикою – одна із найкрасивіших у світі. Вона виражає наше почуття прекрасного, що відмінне від почуття будь-якого іншого народу. Через українську мову твориться Україна. Та Україна, яка ще ніколи не була, не відкривала себе світу, але може відкрити, якщо ми будемо любити свою мову, і нею розмовляти всюди і завжди.
Нинішній стан України – це стан української мови. Причина – мова, наслідок – держава. Один відомий філософ казав, що сон розуму творить потвор. А мовний суржик, який нині заполонив українське суспільство, – це і є напівсон українського народу, який (народ) бачить, і уві сні творить потворну державу. Щоб прокинутися – треба заговорити українською.
Єдина мова – тобто єдиний дух – формує єдину націю і державу: Петрарка обґрунтував тезу про те, що основою єдності нації виступає перш за все мова, і якщо представники різних етносів говорять різними мовами, то це є свідченням того, що процес формування нації знаходиться в самому зародку і пройде чимало часу, перш ніж з цього конгломерату «виробиться» щось єдине, що можна буде назвати нацією. Більше того, в його роботах неодноразово повторюється ідея про те, що наявність єдиної мови є неодмінною умовою існування державності».
Зиновій Бичко, мовознавець